Податки на… Діда Мороза

У Тернопільській ОДПІ нагадують про необхідність оподаткування винагороди, отриманої «святковими героями» під час участі відзначення Нового року та Різдвяних свят.

Зазначені фізичні особи сплачують податок , згідно з нормами Податкового кодексу. Його розмір залежить від статусу цих громадян: здійснюють вони діяльність як приватні підприємці чи працюють за цивільно-правовим договором з іншими платниками податків.

Новорічні персонажі, які працюють на корпоративних вечірках, дитячих святах або беруть участь в театралізованих виставах, організованих юридичними особами чи приватними підприємцями, отримують свій заробіток за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Власники розважальних закладів, оплачуючи такі послуги, є податковими агентами, та зобов’язані утримати й перерахувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також відобразити суми виплаченого доходу у формі №1ДФ, пише Наш день.

Якщо «новорічні герої» є підприємцями та надають послуги у межах цієї діяльності, то підприємницький статус такої фізичної особи має бути зазначено в договорі, а сплата податку проводиться залежно від обраної системи оподаткування.

Якщо «казкові герої» не є підприємцями та отримують доходи від звичайних громадян, тоді, як зазначили фахівці податкової, їх чекають у відомстві після свят, для подання декларації про майновий стан і доходи. Суму таких доходів необхідно включити до загального річного оподатковуваного доходу і сплатити до бюджету податок за ставкою 18 відсотків та військовий збір – 1,5  відсотків .

Консультації щодо подання декларації про майновий стан і доходи та правил оподаткування можна отримати в Центрі обслуговування платників за адресою: вул. Білецька, 1, телефон для довідок: 43-46-10. Про це повідомили у відділ і організації роботи Тернопільської ОДПІ .


Повернутися
24.12.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...