ХТО НА ТЕРНОПІЛЛІ ЗАРОБЛЯЄ НАЙБІЛЬШЕ, А ХТО – НАЙМЕНШЕ?

Середня заробітна плата на в Тернопільській області за перший квартал 2016 року становить 3442 гривень. Втім, лише 20% підприємств платять своїм працівникам більше 3 тисяч гривень в місяць. Про це повідомив начальник Головного управління ДФС в регіоні Ігор Комендат, пише teren.in.ua.

На даний момент найменше заробляють працівники м’ясопереробної (2050), меблевої (2200), хілобопекарської (2200) галузей, а також роздрібної торгівлі (2400). Найвищі зарплати – на підприємствах енергетики (6248), видобувної галузі (4700), машинобудування (4600), галузі зв’язку (4100) та молокопереробної галузі (4000).

Із 681 сільськогоспвиробника 199 не використовують найману працю, а 194 (28%) – виплачують робітникам зарплату меншу за мінімальну, додав Ігор Комендат.

Нагадаємо, що середня номінальна заробітна плата в Україні за рік зросла на 23,3%. Про це свідчать дані Держстату.

Так, середня зарплата штатного працівника підприємств, установ та організацій в травні 2016 року становила 4984 грн, що в 3,4 рази вище рівня мінімальної заробітної плати (1450 гривень).

У порівнянні з квітнем розмір заробітної плати збільшився на 1,8%, а за останні 12 місяців (у порівнянні з травнем 2015 року) – на 23,3%.


Повернутися
03.07.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...