В ТЕРНОПОЛІ МАЙБУТНІ ПОЛІЦЕЙСЬКІ ПРОХОДЯТЬ ТЕСТ НА IQ

Майбутніх тернопільських патрульних поліцейських почали тестувати на аналітичне, логічне та інтелектуальне мислення.

Кожному претенденту дається 90 хвилин, щоб дати відповідь на шістдесят питань.

Усіх претендентів на посади патрульних поліцейських розділили на групи. Для кожної визначили день та годину здачі тестування. Впродовж трьох тижнів, кажуть в Головному управлінні Національної поліції в Тернопільській області, вони протестують усіх.

Ще з дитинства одягнути форму та боротися зі злочинністю мріяла Юлія Пеляк з Монастириська. Жінка переконана, що вона зробить усе від неї залежне, щоб в її місті або районі завжди був мир та спокій. Юлія виховує сина і хоче стати для нього гідним прикладом для наслідування. Вона переконана, що склала тест добре і чекатиме наступних екзаменів.

— Я б не сказала, що тести надзвичайно складні. Я все написала, бачила свій бал і сподіваюся, що він прохідний. Буду чекати на наступне тестування чи заявку. Можу порадити всім, що нема чого переживати, просто треба зібратися, подумати та написати. Я вважаю, що нова поліція повинна розвіяти той старий стереотип, як колись казали — «ментів». Поліція повинна бути з народом, з людьми, пояснювати та роз’яснювати людям їхні права і обов’язки, допомагати.

Після тестувань усі кандидати проходитимуть військово-лікарську комісію та заліки з фізичної підготовки. Після цього їх чекатиме ще й психологічне тестування та співбесіда.

Кандидати, які пройдуть ці етапи бездоганно, будуть зараховані на навчання до патрульної поліції. Початок занять заплановано на кінець січня і відбуватимуться вони у Львові, на базі університету внутрішніх Справ.

І лише після усіх цих етапів стане відомо, хто захищатиме спокій тернополян у формі патрульних поліцейських.


Повернутися
22.11.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...