ТЕРНОПІЛЛЯ: «ХАТА НА ТАТА» НЕ ПРОЙДЕ!

Лише кожен четвертий чоловік на Тернопільщині готовий прибирати і доглядати за дітьми

 Серед сімей Тернопільської області, у яких більшість хатньої роботи виконує жінка, лише 24% чоловіків готові порівну розділити домашні обов’язки та догляд за дітьми. Такими виявилися результати соціологічного опитування проведеного Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення Фонду народонаселення ООН в Україні у рамках проекту «Щастя у 4 руки». Усі результати представлені для тих домогосподарств, де жінка все ще виконує всі або більшість хатніх обов’язків.

 Дослідження виявило значну диспропорцію у поглядах жінок та чоловіків на розподіл домашньої роботи та обов’язків по догляду за дітьми. Так, більше половини – 53,6% – жінок Тернопільської області, як і всього Західного регіону, бажають справедливості у розподілі хатньої роботи, тобто на запитання «Чи готові ви розділити порівну домашні обов’язки та догляд за дітьми?» кожна друга жінка відповіла позитивно. Цей показник є найвищим по Україні. Ще 27,7% жінок згодні віддати чоловікові невелику частину домашніх справ та розділити догляд за дітьми. Чоловіки ж, навпаки, у більшості – 48,4% – згодні взяти на себе лише трохи домашніх справ. І тільки 24% чоловіків не проти поділити домашні обов’язки та догляд за дітьми порівну.

За даними Державної служби статистики майже кожна друге українське подружжя розлучається. До цього призводить цілий комплекс причин і однією з них є нерівномірний розподіл домашніх обов’язків. Соціологи стверджують, що майже у 70 % сімей дружина є основним виконавцем хатньої роботи.

З метою змінити усталені в українському суспільстві стереотипи Фонд народонаселення ООН в Україні спільно із Міністерством соціальної політики України проводять інформаційну кампанію «Щастя у 4 руки». Ціллю кампанії є навчити пари будувати сімейні стосунки на рівних, розподіляти домашні обов’язки порівну та підкреслює важливість участі татусів у догляді за маленькою дитиною.

«Головний меседж кампанії – разом вдвічі легше, – говорить Павло Замостьян, в.о. Представника Фонду народонаселення ООН в Україні. – В Україні й досі розповсюджені ґендерні стереотипи, які не дають жінці достатньо часу і не дають розвиватися в своєму професійному житті. Ось звідки пішла ідея інформаційної кампанії «Щастя у 4 руки». Ми прагнемо принаймні почати змінювати стереотипи, адже вони є основою всіх проявів ґендерної дискримінації у суспільстві»

Відомі люди в Україні розділяють цінності кампанії і готові на власних прикладах доводити, як саме можна будувати рівноправні стосунки в родинах. «У мене складний графік, а у моєї дружини Юли він такий, що деколи навіть доводиться працювати вдома, – розповідає про свою сім’ю Анатолій Анатоліч (Яцечко), ведучий ранкового шоу «Сніданок з 1+1», щасливий батько двох донечок. – Але ми вміємо домовлятись. Вважаю, що головне – це поважати одне одного. Бути гарним батьком для доньок та чоловіком для дружини – велика праця. Бо гарна сім’я не складається сама собою, для цього потрібні зусилля та увага. Вважаю чудовою ініціативою проводити в Україні кампанію «Щастя у 4 руки», щоб допомогти чоловікам та жінкам справедливо ставитися один до одного, поділяти побутові обов’язки порівну та бути більш щасливими разом. І це є гарний урок на майбутнє для дітей – ми маємо слугувати прикладом».

Інформаційну кампанію «Щастя у 4 руки» проводить Фонд народонаселення ООН в Україні спільно з Міністерством соціальної політики України. Кампанія покликана привернути увагу до проблеми нерівномірного розподілу обов’язків у сім’ї, акцентувати на виконанні жінкою чималого обсягу неоплачуваної роботи та запропонувати жінкам і чоловікам нові моделі поведінки у родині, зокрема розділяти домашні обов’язки порівну та закликати чоловіків використовувати свою відпустку для догляду за дитиною.

Довідка

В рамках кампанії працює веб-сайт zags.org.ua та фейсбук сторінка www.facebook.com/zags.org.ua. У п’яти містах розміщені сіті-лайти та біл-борди із соціальною рекламою. Кампанія «Щастя у 4 руки» також включає ряд інших заходів, як-то презентації у телепередачах, інтерв’ю для журналів, заходи із пресою для привернення уваги громадськості до теми сімейного щастя. Кампанія розпочалась у червні 2015 року і триватиме до кінця року.

Дослідження в рамках кампанії проводилося Київським міжнародним інститутом соціології як частина всеукраїнського дослідження «Думки і погляди населення України (Омнібус)». Опитування проводилося в 110 населених пунктах у всіх областях України, окрім Автономної Республіки Крим. Загалом в рамках дослідження було проведено 2041 інтерв’ю з респондентами.


Повернутися
06.11.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...