ПОПРОСИВ ЗАРЯДИТИ ТЕЛЕФОН. ОТРИМАВ… НІЖ У ГРУДИ

Подія трапилася в одному з сіл Борщівського району. Сварка між сусідами завершилася для одного із них лікарняним ліжком, для іншого – кримінальним провадженням.

Як розповів перший заступник начальника Борщівського райвідділу міліції Володимир Гуска, повідомлення про 48-річного пацієнта з проникаючим поранення грудної клітки надійшло до правоохоронців від медиків.

Допоки лікарі боролися за життя чоловіка, міліціонери почали встановлювати, хто спричинив йому травму.

У нанесенні тяжкого тілесного ушкодження правоохоронці запідозрили 60-річного односельчанина потерпілого. У нього вилучили знаряддя злочину – ніж.

Як з’ясувалося, напередодні потерпілий завітав до будинку підозрюваного з проханням допомогти йому зарядити мобільний телефон. Сусід не відмовив.

Через кілька годин потерпілий повернувся за своїм телефоном. Тут між ними виник конфлікт. Хто саме спровокував суперечку правоохоронці ще встановлюють. Проте господар оселі відмовився віддавати телефон сусіду, мотивуючи це тим, що останній винен йому гроші. Під час сварки пенсіонер схопив зі стола ніж та вдарив гостя у груди.

Потерпілий ще встиг дійти додому. Там йому стало погано і його співмешканка викликала швидку. Медики прооперували чоловіка. Отримане ним ушкодження кваліфіковане як тяжке.

Правоохоронці затримали підозрюваного згідно статті 208 КПК. Дії пенсіонера кваліфікують за частиною 1 статті 121 ККУ – умисне тяжке тілесне ушкодження. Санкція статті передбачає покарання до 8 років ув’язнення.


Повернутися
06.11.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...