ГРЕЧКА НЕ ПРОСТА, А … ЗОЛОТА!

За дослідженнями ІА «AgroNews», в Україні дорожчає гречка. В окремих регіонах ціна на цей продукт суттєво зросла. На Тернопільщині є теж тенденції до збільшення вартості гречки попри той факт, що цього продукту наразі більше, ніж достатньо.

 Середня ціна на гречку в Україні – 22 грн. за кілограм. У тернопільських супермаркетах ціна сягає 36 грн. за кілограм. Експерти кажуть, що з вересня ціна в Україні зросла на 3 %.Найбільше подорожчав цей продукт у Харківській області – 14%.

 Чому дорожчає гречка, питання риторичне. В області є великі запаси, крім того зібрали новий урожай, який досить добрий, – кажуть аграрії.

«Цього року в області було посіяно гречки удвічі більше, ніж у минулому році. Хоча у минуломуроці проблем з гречкою не було. У цьому році теж не буде. Проблеми будуть у тому, щоб її продати. А купити – це вже ніяк не проблема. Якщо ми проаналізуємо групу соціальних товарів, то немає причин для їх дорожчання. Наразі немає дефіциту ні на що. Усіх продуктів в області більше, ніж достатньо» – запевняє tenews.te.ua директор департаменту агропромислового розвитку області Олег Напора.

 Тенденції до збільшення ціни пояснюють спекулятивними технологіями торгових центрів.


Повернутися
31.10.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...