КОЛИ Ж НАСТАНЕ «ДОЛЬЧЕ ВІТА», АБО ЧОМУ НА ТЕРНОПІЛЛІ ДОРОЖЧАЄ ЦУКОР

Кілограм цукру на Тернопільському ринку у вересні коштував 12 грн, у жовтні його уже продають за ціною 15 грн за кілограм. І це ще, кажуть на ринку, не межа – тут прогнозують подальше зростання вартості згадуваного продукту.

Суттєве зростання вартості продукту  пов’язують з кількома чинниками. Одним із них є зменшення посівів цукрового буряка в області, та й в країні загалом. В облдержадміністрації натомість наголошують – чинників, що впливають на ціну, дуже багато.  Серед них – і паніка, яку створюють  самі ж покупці, і спекуляції деяких власників заводів.

«Забезпечуємо цукром Тернопілля і дві сусідні області»

- Торік в області  було засіяно 35 тисяч гектарів  цукровим буряком, - пояснює «20 хвилин» директор Департаменту агропромислового комплексу ТОДА Олег Напора. -  Було  перероблено понад два мільйона тонн цукрового буряка і вироблено 300 тисяч тонн цукру. Цьогоріч же ми маємо 16,5 тисяч гектарів. Врожайність трохи менша, але, натомість, цукристість більша. Очікуємо прогнозовану цифру  в районні  100 тисяч  тонн цукру. Точні цифри будемо знати у листопаді. Відтак, якщо порівнювати, торік на Тернопільщині  виготовили цукру у вісім разів більше, ніж є потреба в області. Цього року  в області цукру виробляється в 3,5 рази більше, ніж є потреба в області.  Тобто і цього року ми забезпечуємо цукром себе та ще дві області, які цукру не мають.

Зменшення посівів буряка, за словами пана Напори, періодичне. Тобто, якщо одного року цукор дешевий і ніхто, відповідно, на цьому не заробляє, то наступного аграрії автоматично роблять посівів менше.

- На зменшення посівів цукру насамперед вплинули ринкові фактори – велика кількість цукру загалом по Україні, низькі продажі. А друга причина – незрозумілість у роботі цукрових заводів. Приміром, чимало з  цих заводів належало концерну «Мрія», тобто  торік вони не мали господаря. Агровиробники, відповідно, не мають  гарантії, що хтось купить у них цукровий буряк. А навіть, якщо і купить, то за ціною, яку захоче.  Зараз же власником колишніх цукрових заводів «Мрії» є «Промінвестбанк»  і вірити, що він буде дуже прихильним до економіки нашого регіону і заводів, важко.

«Ціна на цукор може ще впасти»

Цьогоріч в області, за словами пана Напори, працює лише  два заводи – Чортківський і власне колишній «Мріївській» - Збаразький. У першому планують переробити близько 1 млн тонн буряка , у другому – 250 тис. тонн. 

 - На даний момент цукрові заводи намагаються продавати цукор по 14,5 тисяч гривень за тонну, - додає посадовець. -  Для порівняння, сьогодні на агробіржах  тонну цукру продають, якщо перевести долари у гривні, за 8, 5 тисяч гривень. Тож виходить,  що в нас деякі заводи, враховуючи те, що  цукрову галузь  в Україні контролюють люди, яких можна порахувати на пальцях  однієї руки,  просто наживаються. Адже в світі цукор  коштує дешевше.

В той же час, наголошує пан Напора, на ринку Тернопільщини ще є старі запаси. Їх продають відповідно за старими цінами  у магазинах, супермаркетах – приміром, за 12,15 грн.

- Особисто моя думка така: ціна на цукор може ще впасти, коли заводи почнуть віддавати цукор агровиробникам, - додає він. – Останнім потрібні гроші і вони продаватимуть за ринковими цінами, не намагатимуться заробити ще. Однак, факторів, що впливатимуть на ціну цукру, багато і намагатись спрогнозувати ціну -   марно. Якщо після виборів курс долара стане 25-30 грн, ціна зросте. Якщо будуть потрясіння в економіці – також зросте. Якщо все буде стабільно – ціна впаде.


Повернутися
24.10.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...