МЕД ЯК ВАЛЮТА

Валове річне виробництво меду в Україні перевищує 70 тисяч тонн

 Обсяги виробництва цього солодкого органічного продукту вже вивели нашу державу на перше місце в Європі та на третє у світі, повідомив перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України Ярослав Краснопольський під час міжнародної конференції про біологічно активнi продукти бджільництва.

У поточному році тільки за січень — липень експортовано 14,3 тисячi тонн меду, що на 1,8 тисячі тонн більше порівняно з відповідним періодом минулого року. У 2015 році освоєно нові ринки збуту, зокрема до Бельгії, Угорщини, Азербайджану, Китаю. «Нинi Україна експортує мед вже у 22 країни. Це є свідченням визнання нашої продукції, яка стає конкурентоспроможною на світових ринках», — наголосив Ярослав Краснопольський.

Наразі виробництвом меду в Україні займається понад 400 тисяч бджолярів. Виробничий фонд налічує близько трьох мільйонів бджолосімей. Постійно зростає експортний потенціал. Експорт меду з України минулоріч становив 36,3 тисячі тонн, що на 14,7 тисячі тонн або на 67,6 відсотка більше, ніж попереднього року.

Найбільшими імпортерами українського меду були Туреччина (1,4), Словаччина (1,8), США (7,8), Польща (7), Німеччина (11,5), Франція (1,8), Іспанія (1,6 тисячі тонн). Така динаміка підтверджує, що наявний потенціал галузі дозволить і в подальшому забезпечити належний рівень розвитку не лише для потреб внутрішнього ринку, а й формування потужного експортного потенціалу.


Повернутися
14.10.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...