СОКІЛ З ВІЙСЬККОМАТУ “ЗАЛЕТІВ” НА ХАБАРІ

Капітан Сокіл з тернопільського обласного військового комісаріату майже за 6 тисяч гривень мав допомогти “відкосити” від мобілізації.   Військовий комісар Тернопільського обласного військового комісаріату, полковник Володимир Катинський вважає, що винні люди, бо вони дають хабарі.
– 15 серпня співробітниками УСБУ в Тернопільськоі області під час отримання хабаря в розмірі 6 000 грн. затриманий офіцер Тернопільського міського військкомату, – йдеться на сторінці військкомату.
Капітан Сокіл працював на посаді старшого офіцера відділення обліку та бронювання сержантів, солдат запасу з лютого 2015 року, – пише ternopil.te.ua.
–  Всі злочинці мають нести покарання. І де би він не працював, чи це у Збройних Силах, чи у структурі медичній, чи у вищих силових структурах, чи то у законодавчій чи виконавчій владі. Ви, громада, порушуєте, коли ви даєте ці хабарі. Не давайте! Є багато шляхів – офіційних, для вирішення питання, а не давання хабарів лікарям, працівникам військових комісаріатів, іншим силовикам, які так само, ніби, спромагаються ухилити чи допомогти в ухиленні від виконання свого конституційного обов’язку. Не давайте, люди, і вони не будуть брати! Не провокуйте, – повідомив військовий комісар Тернопільського обласного військового комісаріату, полковник Володимир Катинський.


Повернутися
22.08.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...