Спіймав убивцю дорогою на роботу

21-річний молодший сержант Підволочиського райвідділу міліції – помічник дільничного інспектора Назар Леськів затримав підозрюваного у скоєнні вбивства . Дорогою на роботу, на зупинці громадського транспорту правоохоронець помітив підозрілого незнайомого чоловіка. В око кидалися його неохайний вигляд і алкогольне сп’яніння.

– Підволочиськ – провінційне селище, тому я фактично всіх бачив і знаю в обличчя, – каже Назар Леськів. – Я підійшов до незнайомця, привітався і представився. Мене насторожило, що чоловік приїхав з Львівської області, але чому і для чого – пояснити не міг. Я попросив його піти зі мною до райвідділу міліції. Він погодився, а вже у черговій частині я побачив нове орієнтування – розшук підозрюваного у вбивстві і на фото – незнайомець із зупинки. Злочинець сказав, що не може пригадати, що з ним сталося насправді. Пам’ятає лише як вранці прокинувся на траві і побачив, що руки закривавлені. Тоді й зрозумів, що скоїв щось лихе, а щоб уникнути відповідальності подався геть. Так і опинився у Підволочиську.

 

Повернутися
02.07.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...