Шиншили добре почуваються в міській квартирі, проте не люблять… самотності

   Тернополянка Оксана Ревуцька вирощує вдома шиншили. Замайже п’ять років їх розведення вона вивчила і звички, і вподобання, і оптимальний раціон цих тварин.

 – Ці тваринки дуже лякливі і потребують особливого догляду, – каже господиня. – Намагаюся не лякати їх різкими звуками.  Навіть собака, що постійно гавкає, чи гучна музика можуть зумовити у тварини порушення роботи травної системи. А ще шиншили терпіти не може самотності! Тому краще відразу купувати пару тварин, щоб ваші улюбленці не сумували. Але пару однієї статті, якщо не хочете поповнення. Інакше, гризунів треба переселяти у різні клітки. Шиншилі не бажано народжувати більше як два рази на рік, бо з організму «вимивається» кальцій і вона може загинути.  Самка може вигодувати одночасно трьох малят, а буває народжує і шість. Тоді решту треба годувати самому з піпетки, бо загинуть. Кожних дві години розводити 10-відсоткові вершки з еспумізаном. Після двох тижнів малюки можуть їсти самостійно.

 Домашніх улюбленців Оксана Ревуцька годує сіном та сушеними травами. Раз на два дні чергує сушену ромашку, кропиву, люцерну, календулу, цикорій. Аби збагатити раціон шиншил вітамінами, спеціально сушить  нарізані  плястерками яблука, топінамбур і моркву. Також купує в магазині спеціальний корм.

 – Час від часу даю шиншилам сушене гілля яблуні чи вишні, – ділиться таємницями догляду пані Оксана. – Для них це як «зубна паста». Завдяки гілочкам тварина зможе зберігати свої зуби здоровими, міцними і гострими.

Без протягів, проте не на прямому сонці

   Шиншили прекрасно почуваються у звичайній міській квартирі. Для цього господиня облаштувала для них спеціальну клітку.

– Передусім клітка повинна бути максимально просторою та гігієнічною, до неї обов’язково має бути зручний підхід, – радить тернополянка. – Висота  клітки приблизно 80-90 сантиметрів. Усередині повинна бути миска для корму, поїлка і маленька будочка для сну на окремій поличці. Східці у клітці мають бути у шахматному порядку, щоб тварині було зручно переміщуватися. Для того, щоб доглядати за розкішною шубкою, шиншили потрібна ванна, наповнена не водою, а піском. До речі, оптимальна температура для домашнього улюбленця – не вище 23 градусів.

     Не можна розміщувати будиночок для шиншил у глухому приміщенні або прохолодному місці: там вони не зможуть повноцінно відпочити, а це позначиться на їхньому психічному здоров’ї.  Тварини не терплять протягів та прямих сонячних променів, які можуть призвести до різних захворювань. Тому небажано розміщувати клітку біля вікна, особливо якщо воно виходить на сонячний бік.
Найвразливіша-травна система

     Оскільки шиншила живе в неволі, їсть і п’є те, тому тільки від господаря  залежить чи буде вона здорова чи ні. Можна уникнути всіх захворювань тварини, якщо створити комфортні умови утримання.

– Найуразливішою у шиншили є система травлення, –  каже Оксана Ревуцька. – Вона першою реагує не тільки на збої у роботі травного тракту тварини, але й може бути показником загального стану. Система травлення шиншил має високу чутливість кишкової мікрофлори до різних змін — умови утримання, переїзд, зміна складу корму, якості питної води та корму. Тому слід ретельно стежити за тим,що саме даєте тварині. Корм має бути сухим і свіжим.  

   Коли господиня повертається додому, то перш аніж підійти до клітки, завжди миє руки і переодягається  в  інший одяг, щоб до тварин не потрапила інфекція. Найнебезпечнішою хворобою для шиншил  є кокцидіоз. Вона фактично призводить до їх загибелі. Задля профілактики раз на рік Оксана Ревуцька дає шиншилам спеціальні краплі.

– Якщо дотримуватися усіх вимог, то шиншили будуть здорові і гарно почуватимуться, – підсумовує жінка. – Натомість дарують багато радості, вони чи не найкраще з усіх домашніх улюбленців  знімають стрес.


Повернутися
03.05.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...