Сонячний колектор… своїми руками!

– Сонячний колектор краще придбати восени або взимку. Тоді він дешевший на 20-30 відсотків. Навіщо переплачувати за пристрій, якщо ви купуєте його, щоб заощадити, – розмірковує Федір Швець із міста Татарбунари Одеської області. – Я дотримувався складнішої, але дешевшої схеми – сам зробив сонячний колектор. Він, на відміну від батареї, яка виробляє електрику, нагріває воду, якою можна митися або гріти приміщення.

Сонячна енергія – безкоштовна, яку можна використовувати півроку і нею гріти собі воду. Коли на колектор світить сонце, вода в баку нагрівається за кілька годин. У ясний день улітку – до 70 градусів, узимку – до 45 градусів.

– Є кілька видів колекторів, найкращий із них вакуумний. У ньому акумулятори-труби вставляються одна в одну, а між ними формується безповітряний простір. Він працює як термос. Сонячні промені потрапляють на них перпендикулярно, тому колектор одразу отримує багато енергії, – пояснює господар.

Сонце нагріває воду, яка потім підіймається колектором і трубою до бака. Там встановлений теплообмінник. Коли гаряча рідина надходить у теплообмінник, тепло від нього передається воді в баку. Рідина в теплообміннику, охолоджуючись, переміщується вниз по спіралі й повертається назад у колектор. Вода, що нагріта в баку, збирається в його верхній частині. Холодна вода з водопровідної мережі або резервуару надходить у нижню частину бака. Нагріта вода витікає через отвір у верхній частині баку.

Змайстрував колектор із матеріалів, які продають на будь-якому ринку. До листа металу 2 кв. м приварює металеві труби, які служать поглиначем тепла. Кілька труб встановлює вертикально й приварює до двох товстіших труб, розташованих горизонтально. Вони стоять паралельно одна до одної й потрібні для входу та виходу рідини. Вхідний і вихідний отвір для рідини повинні розташовуватися з різних боків листа металу по діагоналі. Збив раму з вологостійкої фанери.

– Коли робив рамку, то розміри розраховував не впритул. За зміни температури та вологості впродовж року вона може набрякати або ущільнюватися, – попереджає чоловік.

Знизу раму закрив фанерою і приварив до листа металу. Прорізав там отвори для труб, через які входить і виходить вода.

– Раму пофарбував у чорний колір. Так вона краще притягуватиме сонце, – уточнює майстер.

Простір між трубами і рамою заповнив утеплювачем. Це зменшує втрати тепла. Підійде мінеральна вата, пінополістирольні або пінопластові плити. Накрив поглинач двома метровими шматками скла та з’єднав їх силіконом.

– Скло захищає від продування і притягує сонце. Тому система може працювати й узимку. Без нього колектор швидко втрачав би тепло через вітер, дощ, сніг або низькі температури знадвору, – продовжує Федір Швець.

 Стики між листами скла залив силіконом. Із мідної трубки зробив спіраль і встановив у бак. Використав непрацюючий бойлер. У баку зробив отвори вводу холодної води та забору нагрітої. Він з’єднується з колектором за допомогою пластикових труб, які проведені від колектора до бака через теплообмінник і назад у колектор.

 

– Щоб запустити систему, залив 8 літрів антифризу – незамерзаючої рідини. Вона за півгодини нагрівалася від сонця. Тоді почала циркулювати в системі й нагрівати в баку воду або антифриз, залежно від того, що налити. Ця вода збирається вгорі й витікає з крану, – каже майстер.

Сонячний колектор встановив на даху з південного боку будинку. При цьому відношення до горизонту кута її нахилу має бути 45 градусів. Установка колектора окупилася за 5 років.

http://ridneselo.com


Повернутися
08.02.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...