Таланту вік не перешкода

11-річна тернополянка Ксенія Коваленко — призер міжнародного фотоконкурсу

«Їй усього 11 років... Проте у свої 11 років Ксенія Коваленко вже має персональну виставку у своїй школі, вона — призер міських та обласних фотоконкурсів, лауреат і дипломант XXVI Міжнародного дитячого та молодіжного фестивалю аудіовізуальних мистецтв "Кришталеві джерела" (номінація "фото") і…  найсвіжіша перемога — призер XIX Міжнародного фотоконкурсу газети "День" у номінації "Світ очима дітей"! З усієї України було відібрано лише 15 фоторобіт, у тому числі і одну роботу Ксенії», — керівник фотостудії «Ікс-позиція», що при Тернопільській міській станції юних техніків Василь Стрижко не приховує гордості за свою талановиту вихованку.

11-річна Ксенія навчається у шостому класі Тернопільської ЗОШ№ 19. Фотосправа для неї нині — більше ніж захоплення. Попри те, що займається улюбленою справою тільки другий рік, дівчинка вже опанувала тонкощі професії і демонструє неабиякі успіхи у «полюванні» на вдалий кадр.

Фотографії, зроблені дітьми, — особливий жанр. Стільки у них справжньої, непідробної любові до світу, так багато внутрішнього світла… Може, саме через це невидиме стороннім внутрішнє світло фотографії і «охрестили» світлинами…

 — Любов до фотографування у Ксенії — родом з дитинства, — каже мама дівчинки пані Оксана. — Вона дуже чекала, коли їй виповниться 10 років, бо саме з цього віку можна відвідувати фотогурток… Навіть на звичайну «мильничку» їй вдавалося фіксувати щось таке, що, окрім неї, ніхто б і не підмітив… Нині вона часто знімає у макрорежимі, з однаковим захопленням працює як у портретному, так і у пейзажному жанрах. Ми любимо мандрувати по Карпатах, то гірських краєвидів у неї уже ціла колекція!... А ще дуже часто запрошує 7-річну сестричку Картусю як «модель» для фотозйомки. Власне, саме наша Катруся — на тій світлині, яку обрали призером фотоконкурсу від газети «День»… «Переможний» кадр було зроблено, коли ми відвідували дідуся у селі: без особливих постановок та репетицій, за два-три «клацання» камери…

Попри те, що нині Ксеня у центрі уваги журналістів, вона не зазналася, а, навпаки, каже мені: «Мамо, я розумію, що мені потрібно ще дуже багато вчитися і працювати…» До речі, захоплення фотосправою не заважає їй успішно навчатися, а в майбутньому дівчина планує поєднати два свої улюблені заняття — відкрити притулок для собак і проводити чотирилапим «друзям» фотосесії, після яких вони неодмінно знайдуть нових господарів!

 


Повернутися
03.12.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...