Лінощі, які… убивають

Пасивний спосіб життя щороку вбиває у світі майже 5 мільйонів людей. Медики констатують: третина людей у віці понад 15 років не дослухається до рекомендацій вести активний спосіб життя, хоча він передбачає всього 30 хвилин вправ помірної інтенсивності щодня, або 20 хвилин інтенсивного навантаження тричі на тиждень.

З віком люди стають дедалі пасивнішими. І це здебільшого стосується країн із високим рівнем доходів населення, пише британський медичний журнал Lancet. За даними дослідників, шість відсотків випадків коронарної хвороби серця викликані браком фізичної активності. Два відсотки хворих на діабет і 10 відсотків онкологічних хворих мають проблеми саме через занадто пасивний спосіб життя. У цілому програми з підвищення фізичної активності життя можуть щороку рятувати 500 тисяч життів. Якщо проводити в сидячому положенні не більше трьох годин на день, це подовжує життя на два роки.

«Побічним ефектом науково–технічного прогресу та автоматизації побуту стало різке зниження активності населення, — зауважує  лікар–терапевт Юрій Щербанюк. — Це породило справжню хворобу цивілізації — гіподинамію, тобто зниження рухової активності, зменшення сили та обсягу рухів у трудовій діяльності. Як наслідок — неврози, швидка втомлюваність, головний біль та безсоння, збільшення ризку багатьох хронічних хвороб. Основний удар припадає на опорно–руховий апарат, серцево–судинну, статеву та ендокринну системи.

Згідно зі статистикою, майже 70% населення в Україні взагалі не займається фізкультурою. Сучасні люди мало рухаються, багато працюють за комп’ютером, пересуваються здебільшого транспортом, а вечори проводять перед телевізором. Через це збільшується вихід кальцію з кісток, порушується обмін жирів, зростає кількість холестерину в крові, виникає ризик розвитку атеросклерозу.

«Люди, які ведуть пасивний спосіб життя, втрачають тонус м’язів, страждають від перепадів настрою і, звичайно ж, зайвої ваги, — додає Юрій Щербанюк. — Зверніть увагу: це не якась страшна недуга, а проблема, якої легко уникнути — потрібно лише більше ходити пішки, займатися фізкультурою, активно відпочивати, влітку обов’язково плавати та ходити до лісу. І що дуже важливо — змалечку привчати до активного способу життя своїх дітей».


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...