Пофестивалимо на славу!

До Тернополя при«Ї»де Оксана Забужко

Він уже Їде!.. Він — це мистецький фестиваль “Ї”, який тернопільським гурманам поетичного слова, прозового рядка і музичного акорду й представляти зайве. Бо ж фест у “файному місті” — уже далеко не новачок і щороку збирає переповнені зали та душі. Тому, що творитиметься у Тернополі цьогоріч з 12 до 14 травня під час п’ятого, ювілейного мистецького фестивалю “Ї”, не те що сказати — уявити складно!

«Ми чекали 5 років», - гласить офіційний прес-реліз фестивалю «Ї». Так, Її вартувало чекати ці п’ять років! Уперше на Мистецькому фестивалі «Ї» у Тернополі - учасниця літературної сцени, яка не залишить вас байдужими: одна із найвідоміших постатей сучасного українського літературного процесу, письменниця, літературознавець і критик, суспільний діяч Оксана Забужко.

 Для тернопільських книго- і музиколюбів на фестивалі «Ї» пані Оксана презентуватиме книги "І знову я влізаю в танк" та "Шевченків міф України".

  У рамках п’ятого ювілейного мистецького фестивалю “Ї” на вас чекає величезна кількість: презентацій книжок добре знаних та новоспечених авторів;  відвертих та епатажних читань; яскравих виступів музичних колективів; виставок неординарних картин та фотографій; показів відеопоезій та документального кіно.

 Отож,  з 12 до 14 травня у місто на фестиваль завітають: Оксана Забужко, Юрій Винничук, Сергій Жадан, Василь Махно, Олександр Ірванець, Юрій Іздрик, Брати Капранови, Макс Кідрук, Леся Мудрак, Павло Коробчук, Віталій Рыжкоў (Білорусь), Вікторія Диkобраз…

Не менш потужною буде і музична та арт-частина фестивалю. Для тернополян співатимуть гурти «Один в каное» , «На Відміну Від», «KRUT»,  “Лінія Маннергейма” , «Bugs & Bunny»…  У кіно-театрі фестивалю можна буде переглянути «Гніздо горлиці» режисера Тараса Ткаченка та «Led Show Metanoia».  Про досвід мандрів розповість письменник, журналіст, телеведучий та блогер  Богдан Логвиненко.

 Квитки чекають вас на сайті: https://gastroli.ua/en/events/mistetskii-festival-yi.  


Повернутися
16.04.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...