"Не їжте один одного": як підготувати тіло і дух до Великого посту

 З 27 лютого за православною традицією почався Великий піст. Як підготуватися до нього, кому варто це робити, і на що звернути увагу — журналісти сайту "24" запитали у фахівців.

Як підготувати тіло

Лікар-дієтолог і блогер Борис Скачко у коментарі сайту "24" наголосив — повністю дотримуватися посту варто лише абсолютно здоровим людям. Разом з тим піст не рекомендований і навіть шкідливий: дітям, людям похилого віку, вагітним та годуючим матерям, тим, хто займається інтенсивною фізичною чи інтелектуальною працею.

Інтелектуальний — ще більш інтенсивний труд, ніж фізичний. Сезонні депресії показують, що живлення мозку порушене. Депресія — це якраз зниження активності мозку на той рівень, на який знижене його живлення. Людина працює на 15-20% не тому, що погана, а через те, що не "нагодувала" свій мозок, — пояснив дієтолог.

Щоби дізнатися – чи здоровий ваш організм, необхідно, як мінімум, звернутися до сімейного лікаря. Але найкраще — повністю обстежити травну систему.

Не священник має сказати, що можна поститись, бо є таке бажання, а лікар — що ваш організм зможе витримати таке обмеження у харчуванні,— наголосив Скачко.

За словами лікаря-дієтолога, особливо небезпечним піст може бути для тих, хто не знає про власний цукровий діабет — а таких серед українців за статистикою МОЗ — 15%. І піст, а це вуглеводна їжа, це спосіб для них поплатитися судинами. Бо підвищується рівень цукру в крові і з'являються проблеми.

Скачко також відзначив, що експертами ВОЗ сьогодні на планеті визнається дефіцит білка в раціоні сучасної людини. А в піст у вуглеводній їжі білка ще менше і він гірше засвоюється.

Проблема тільки поглиблюється. А білок – це імунна система. А якщо подивитись , як у нас люди зараз хворіють, майже всі ходять з імунодефіцитом: живуть від нежиті до кашлю і навпаки,— уточнив лікар.

Найкраще — переконаний Скачко — налагодити травну систему. І допомагати їй працювати. А не випробовувати її різними дієтами. Бо обмежувальні дієти і піст – це приблизно те ж саме.

Як підготувати дух

Церква починає готувати прихожан до Великого посту ще за місяць, — пояснив у коментарі сайту "24" священник Роман Мельниченко. За три тижні до Масляної — психологічна підготовка, коли відбуваються читання Євангелія, які і готують людину. А за тиждень до Посту — починається фізіологічна підготовка. Адже одразу перейти на велике обмеження складно. І Церква, знаючи про слабкості людини, підготовлює її заздалегідь.

Але смисл посту не в обмеженні їжі, це не головна мета. Цього тижня буде читатися послання Апостола Павла, яке чітко каже, що їжа не наближає і не віддаляє нас від Бога. А у нас сьогодні піст перетворили в голодування,— пояснив отець Роман.

Він наголосив: мета Посту — наблизитись до Бога. Відкинути все дріб'язкове, суєту життя, його зайвий гамір.

 Піст дає нам можливість піднятися над суєтою. Обмеження в їжі — тільки один з моментів. Ще це також — молитва, частіше причастя, читання духовної літератури. І за ці 40 днів — людина має відчути духовний вимір і відчути Бога. Це найголовніше,— підсумував священник.

Блаженнійший Митрополит Володимир казав: "Не їжте один одного навіть після посту". Адже щоб жити у гармонії з собою, світом і Богом, треба дотримуватися посту 365 днів на рік на рівні думок, вчинків, розмов. І Великий піст — гарна спроба до цього наблизитись.


Повернутися
03.03.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...