ЯК НАС ДУРЯТЬ ВИРОБНИКИ

У європейських супермаркетах на ціннику завжди вказана ціна за кілограм продукції, а в наших магазинах покупцеві часто доводиться проводити розрахунки самостійно.

До того, що нас постійно обважують при продажу товару на вагу, ми вже якось звикли. І тому, коли купуємо товар, упакований виробником, трохи розслабляємося, адже тут несподіванок начебто бути не повинно. Однак, як показує просте вивчення упаковок, втрачати пильність рано. Навіть у великих супермаркетах не можна почувати себе повністю захищеним, адже до хитрощів торгових мереж додаються «порівняно чесні» способи відбирання грошей від виробників!

За даними Держкомстату, за останній рік продукти подорожчали в середньому на 70%. І тому, коли ми бачимо, що ціна за пляшку соняшникової олії або пакет цукру практично не змінилася, відчуваємо велике полегшення: мовляв, ну якщо так, то ще жити можна. Але не тут-то було, адже як показує практика, сьогодні літрових пляшок і кілограмових пакетів вдень з вогнем не знайдеш! А українському споживачеві прийшла пора познайомитися з поки ще новим для нього словом — «даунсайзінг».

Дослівно даунсайзінг означає «зменшення розміру». І хоча спочатку цей термін мав на увазі скорочення розмірів компанії за рахунок скорочення співробітників, сьогодні він набув більш «споживче» значення. Для звичайного покупця даунсайзінг означає зменшення ваги або обсягу продукту в упаковці без зміни ціни. І цим вивертом користуються багато торговельних марок.

 Уже не літр…

Роки купівельного досвіду привчили нас, що упаковка молока, кефіру або, наприклад, соняшникової олії — це строго літр. Але, на жаль, це вже давно не так.

Вивчення молочних полиць в супермаркеті показало, що літрових пляшок, пакетів і коробок молока зараз немає. Зовсім. І якщо десь в природі вони і зустрічаються, то настільки рідко, що з півсотні упаковок, представлених в найближчому супермаркеті, не знайшлося жодної літрової. М’який прямокутний пакет найчастіше вміщує 900 і 940 грамів молока, пляшка — 900 грамів, картонна коробка — 920 грамів.

Думаю, прискіпливий покупець вже помітив те ж, що і я: нині кількість молока в упаковці визначається не літрами, а грамами. Хочете дізнатися чому? Справа в тому, що літр молока жирністю 3,2% при температурі 20 градусів важить близько 1030 грамів. Тобто упаковка молока вагою, наприклад, 900 грамів обводить покупця навколо пальця двічі. Навіть якщо він настільки уважний, що помітить вагу, навряд чи відразу зрозуміє, що купує навіть не 0,9 літра молока, а 0,87 літра!

Звичні упаковки йогурту теж можуть виявитися обманкою. Наприклад, пляшечки питного йогурту вагою 350 і 290 грамів практично невиразні на вигляд. Та й коштують приблизно однаково.

Або візьмемо сметану. У широкій і на вигляд цілком пристойній баночці об’ємом в 250 мл виявляється всього 180 грамів сметани. А в квадратних м’яких пакетах її вже давно не півкіло, а в кращому випадку 450 грамів.

Те ж і з сиром: в пачках може бути яка завгодно кількість продукту, але тільки не 500 і 250 грамів. Виробники витончуються як можуть: 350 грамів, 305, 170 … Покупцеві розібратися, який сир купувати вигідніше, важко навіть за допомогою калькулятора.

Окрема розмова — соняшникова олія, що нині продається в тарі 920, 900, 870, 840, 780 і навіть 720 грамів! І якщо ви це помітите при покупці, то потім вже не будете дивуватися тому, що раніше на місяць у вас йшло дві пляшки олії, а тепер — три.

І пиво, до речі, теж стає все менше і менше: в пляшки і банки нині часто наливають не півлітра, а 0,48, 0,47 або 0,46 л.

Скільки зважувати в грамах?

Нехороше слово «даунсайзінг» відзначилося і в інших галузях продуктової сфери. Пакети з рисом, гречкою та іншими крупами все частіше зустрічаються вагою 900 грамів, причому відрізнити їх від повного кілограма на вигляд досить складно. А найбільше витончуються виробники цукру, які розвішують свій сипучий продукт у пакети по 900, 800 і навіть 700 грамів. Однак погодьтеся: рука сама по собі так і тягнеться до упаковки з більш привабливою ціною. На упаковках з пряниками, цукерками, вафлями, печивом та іншими кондитерськими виробами круглі цифри вдень з вогнем не знайдеш. Зупинилася біля полиці з вітчизняним печивом і спеціально переписала вага пачок: 270, 210, 195, 180, 170, 165, 155 грамів. Як бачимо, з ходу порахувати вартість кілограма досить проблематично. Втім, закордонні виробники печива «граються» з вагою ще більше: 128, 134, 253 і 454 грама!

Пройшли ті золоті часи, коли плитка шоколаду важила рівно 100 г — тепер у ній найчастіше 90-95 грамів. Але, виявляється, це ще по-божому! Як би це не було прикро, в халепу нині можна потрапити навіть при покупці хліба. Наприклад, вага тостерного хліба з висівками, який я купую досить часто, варіюється залежно від виробника від 350 до 500 грамів.

Словом, напрошується висновок: у важкі часи, коли виробники і продавці хитрують все більше і частіше, потрібно бути весь час напоготові. Будьте пильні і пам’ятайте, що найчастіше покупця обманює його власна неуважність.

А порушення немає…

— Якщо фактична маса або об’єм продукту відповідають тому, що заявлено на упаковці, якщо якісні характеристики товару відповідають стандартам і сертифікатам, то ніяких порушень немає, — роз’яснив заступник керівника ГО «Публічний аудит» юрист Андрій Вігірінський. — І хоча споживачів часто не покидає відчуття, що їх обдурили, виробників теж зрозуміти можна. Справа в тому, що в умовах зростання цін перед виробниками стоїть непросте завдання одночасно зберегти і клієнта, і прибутковість. І якщо просто підняти ціни, то клієнт піде, тому доводиться йти на дрібні хитрощі. Найпопулярнішою з таких хитрощів у загальносвітовій практиці, в тому числі і в ресторанному бізнесі, є зменшення порції. Таким чином, вага продукту стає менше, але візуально для споживача нічого не змінюється. Покупець за звичкою бере те, що він купував завжди, і тільки з часом зауважує, що тепер за ту ж ціну (а іноді і дорожче) купує на 100-150 грамів менше. Формально ніякого обману немає, оскільки вага чесно вказана на етикетці. До того ж цей варіант краще, ніж, наприклад, збереження обсягу, але погіршення якості.


Повернутися
16.06.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...