ВЕСНА ІДЕ, МОБІЛІЗАЦІЮ «НЕСЕ»…

Повісток тернополянам ще не вручають, але до армії наполегливо кличуть

Жителів Тернопільщини агітують вступати на службу до Збройних сил України за контрактом. З січня військовослужбовцям підвищують заробітну плату. Солдат отримуватиме не менше 7-ми тисяч гривень, комбат – майже 13.

Сьомої хвилі мобілізації не буде, якщо знайдеться достатньо охочих служити у війську за контрактом. Так кажуть у Тернопільському обласному військкоматі. Уже навесні, а щонайпізніше – у червні-липні, завершать службу призвані під час четвертої черги мобілізації, і цих людей потрібно замінити. У військкоматі закликають зголошуватися потенційних контрактників, наголошуючи, що військовослужбовцям відчутно підвищили зарплатню, пише "НАШ день". 

За що і скільки платитимуть

Сьогодні є альтернатива непроведенню мобілізації – це відбір на військову службу за контрактом, каже військовий комісар Тернопільщини Володимир Катинський. Якщо раніше контрактник отримував від 2,5 тисяч гривень, то тепер мінімальний місячний заробіток військовослужбовцям обіцяють не менше 7 тисяч і більше – залежно від посади, звання й у подальшому – вислуги років. Зарплата молодшого лейтенанта передбачається на рівні 10 тисяч гривень, командира роти – 10 тисяч і 13 тисяч – зарплата командира батальйону.

– Це – без відриву від пункту постійної дислокації за винятком, якщо буде проводитись бойове завдання, – говорить Володимир Катинський. – Ми розуміємо, що нині, якщо взяти в масштабах інших країн світу, ця сума є нижче середнього грошового забезпечення для військових, Але в масштабах України – досить серйозний поштовх і мотивація для призову в Збройні сили.

Також контрактникам обіцяють інші пільги та виплати. За словами військового комісара, у разі відсутності житла виплачуватимуть компенсацію. Сума, залежно від кількості членів сім’ї, коливається від 1,5 до 2,5 тисяч гривень.

Якщо військовослужбовець потрапляє в зону антитерористичної операції й перебуватиме в першій лінії оборони, йому додатково виплачуватимуть 5 тисяч гривень, якщо в другій, третій лініях оборони – близько 2,5 тисяч.

Раз у рік військовим-контрактникам також надаватимуть кошти на вирішення соціальних проблем, в розмірі однієї зарплати, таку ж суму вони отримають на оздоровлення під час відпустки. Тривалість відпустки тим, вислуга літ яких менша 10 років, складає 30 днів.

Хто може стати контрактником

Військовослужбовців, зокрема на території Тернопільської області, нині потребують частини у Бережанах, Чорткові, біля півтори тисячі вакантних посад у артилерійській бригаді, що в Тернополі. Потрібні люди різних спеціальностей – від навідників і командирів гармат до слюсарів і ремонтників.

– Тим, хто бажає заключити контракт чи принаймні ознайомитися з переліком вакантних посад, треба звернутися до районного або міського комісаріату за місцем проживання у відділ комплектування. Далі людина вправі добровільно вирішити – підписувати їй контракт чи ні, – розповідає начальник відділу комплектування та призову Тернопільського обласного військкомату Олег Денисюк.

Відбирають на службу чоловіків від 18 і до 42 років. Сам контракт заключають на термін від 3 і до 5 років. При цьому людина, підписуючи контракт, може обирати, де і ким служити. Вакансії для військових є у частинах по всій Україні.

Мобілізація: якщо буде, то коли?

Якщо охочих стати професійним військовим буде менше від потреби, то, ймовірно, Генштабу доведеться клопотати у Президента про проведення сьомої черги часткової мобілізації. За місяць-два, кажуть у військкоматі, вже буде видно, чи кликатимуть чоловіків до війська примусово.

Наразі ж у військкоматі наголошують: нині відбувається лише відбір на службу за контрактом, тобто – на добровільній основі. Якщо все ж буде оголошена мобілізація, то її проводитимуть у менших обсягах. Чимало військових залишається служити далі. Водночас, кількість контрактників від області автоматично зменшить планове завдання із мобілізації.


Повернутися
29.01.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...