«ТУТ ЛЕМКИ КОЛЯДУЮТЬ…»

У новозбудованій церкві на Тернопільщині відбувся перший фестиваль лемківських колядок

В неділю, 10 січня, у новозбудованій церкві (за лемківським стилем) в с.Пастуше Чортківського району на Тернопільщині відбувся перший фестиваль лемківських колядок. Присутній єпископ Тернопільський і Хмельницький Мстислав УАПЦ помолився за народ і Україну, за наше військо та благословив дійство. Надзвичайно приємним для мене було перше знайомство з владикою, котрий виразив підтримку у моїх діях та благословив на подальшу державницьку справу. Участь в заході взяли священники всіх конфесій, депутат Тернопільської облради Василь Вислоцький, голова Чортківської РДА Михайло Сташків.

«У ці Різдвяні дні ми святкуємо народження Христа – спасителя всього людства. Тому сьогодні ми розпочинаємо фестиваль лемківських колядок як символ відродження лемківської християнської духовності. Лемки – це найзахідніша етнічна група українців-горян, яких сталінський кривавий режим позбавив рідної землі, депортувавши їх із Західних Карпат на рівнинну Україну. Брати-українці простягнули руку допомоги, давши нам прихисток. А тепер ми всі стаємо свідками відродження лемківських колядок, так само як разом зі всім українським народом ми відроджуємо Україну», – зазначив у своєму виступі народний депутат Олег Барна.

«Зараз нелегкий час для нашої нації. Але у цій війні ми захищаємо рідну землю там, на Сході України, щоби азіатська російська орда не знущалася над нашими дітьми, дружинами тут. Це свята місія боронити свій народ і землю. Але чим вища мета, тим тяжчі змагання, тим більше погине наших Героїв, тим величнішою буде наша нація. І якщо воїни захищають нашу землю зброєю, то ми повинні оберігати нашу націю традиціями і вірою.

Тому ми згадуємо наших захисників, які тілом і кров’ю захищають нас, завдячуючи котрим ми зараз перебуваємо в мирі та маємо можливість святкувати Різдво. Ми повинні захищати наших воїнів своєю сумлінною працею на благо країни і народу, своєю повсякчасною допомогою, волонтерством та своїми щоденними молитвами за їх здоров’я і захист», – сказав депутат.

«Бажаю вам, дорогі краяни, щоб Різдвяна зоря осяяла вас здоров’ям, щастям, добробутом! Щоби Божа благодать оповила вас, ваші родина і особливо наших воїнів-захисників та захистила своїм покровом і оберігала їх від куль та ран! І з Богом в серці, душею патріота та чистими помислами ми гордо пройдемо нашу хресну дорогу і обов’язково переможемо! Слава нашим воїнам-захисникам! Слава Україні! Христос народився!», – наголосив Олег Барна.

Фото Ореста Лижечки, газета «Голос народу»


Повернутися
12.01.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...