«БАБКИ» НА ЗАМКИ

Замок на Тернопільщині виграв грант США у розмірі понад $150 тис.

 За участі голови Тернопільської ОДА Степана Барни відбулося підписання Грантової угоди між Національним заповідником «Замки Тернопілля» та Посольством США в Україні. Від Посольства США в Україні грантову угоду підписала Прес-Аташе Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні Ярина Ференцевич, а від заповідника – генеральний директор заповідника Анатолій Маціпура.

Національний заповідник «Замки Тернопілля» отримав перемогу у конкурсі Посольського фонду США збереження культурної спадщини (AFCP) на отримання гранту для здійснення реставрації Дзеркальної зали палацу та підпірної стіни Вишнівецького замку ХVІ ст.

«Реставраційні роботи у Вишнівецькому палаці тривають близько десяти років. Майже завершено зовнішнє оздоблення пам’ятки, частково впорядковано територію закладу, відновлено три великих зала. На виділені Посольським фондом США кошти ми зможемо продовжити відновлення палацу з тим, щоб ця історична пам’ятка посіла гідне місце в скарбниці культурної спадщини України» — сказав Анатолій Маціпура під час підписання Угоди.

Він також відзначив тривалу і кропітку роботу колективу по підготовці, обґрунтуванню супровідних матеріалів проекту реставрації Вишнівецького палацу, який здобув перемогу у конкурсі AFCP -2015.

В процесі зустрічі представники дипломатичної місії США ознайомились зі структурою НЗ «Замки Тернопілля» та безпосередньо Вишнівецького палацово-паркового комплексу, оглянули об’єкти грантової угоди — Дзеркальну залу та підпірну стіну замку.

Представниками американської делегації також було проанонсовано оголошення конкурсу на 2016 рік і висловлено зацікавленість про участь інших об’єктів заповідника в цьому гранті.

Всього на конкурс Посольського фонду США збереження культурної спадщини в 2015 році надійшло близько 150 пропозицій із 23 країн світу. Перемогу отримали 28 різних країн, в тому числі Національний заповідник «Замки Тернопілля» з проектом вартістю 155 270 доларів США, спрямованим на збереження Вишневенького палацу.

3 2001 року Посольський фонд США збереження культурної спадщини надав фінансову підтримку більш як 900 проектам із близько 120 країн світу. За роки своєї діяльності фонд надав близько 650 тисяч доларів США на збереження 13 пам’яток культурної спадщини в Україні.


Повернутися
28.11.2015
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...