УТЕКТИ ВІД УТОМИ...

Синдром хронічного знесилення здатен спровокувати серйозні порушення в організмі. «Зібратися з силами» допоможе масаж, гімнастика і просто... повноцінний відпочинок

Ще кілька десятиліть тому про синдром хронічної втоми не говорили ні лікарі, ні науковці — здавалося, що такої проблеми не існує взагалі. Як це можна — хворіти «від утоми»? Адже втомлюються всі. Але насправді хронічне знесилення — вкрай підступний симптом. 40 мільйонів людей у світі так чи інакше потерпає від нього. Синдром хронічної втоми (СХВ) має здатність сезонно посилюватися (наприклад, восени), і подолати прикрі наслідки недуги (нині медики вже не відмовляються класифікувати проблему саме як хворобу) самотужки доволі складно...

Як білка в колесі....

— Засилля комп’ютерних технологій, «суцільні» телефонні розмови, небажання (або й нездатність) відключитися від цих досягнень цивілізації бодай на якусь годину робить свою справу, — розповідає столичний лікар-терапевт Марія Світловська. — Людина стає заручником прогресу і хронічного поспіху: робота — дім — супермаркет — робота... Людина добровільно бере на себе все дедалі більше зобов’язань: додаткові приробітки, «вовка ноги годують», а на відпочинок часу майже не залишається... Відтак не може розслабитися, забути про «вічні» проблеми — навіть під час сну. Виникає безсоння, дратівливість, перепади настрою, хронічна втома.

За словами лікаря, багато хто добровільно потрапляє у пастку хронічної втоми, хоча й не підозрює, звідки проблема. Прагнення кар’єрного зростання за будь-яку ціну, гроші (адже що більші запити, то й еквівалент витрат зростає) — і людина крутиться як білка в колесі. І потрапляє у замкнене коло, коли про відпочинок уже навіть не йдеться. «Нині про хронічну втому говорять багато, але не всі й не завжди сприймають її всерйоз, — наголошує лікар. — Дехто з моїх колег і досі скептично говорить про цей діагноз. А наслідки такого «хронічно втомленого» стану дуже серйозні: погіршення імунітету, психічні розлади, навіть онкологія, що здатна розвинутися на тлі постійного фізичного і психологічного виснаження».

Робота нікуди не втече — здоров’я наздогнати важче

Людина, яку зачепив СХВ, найчастіше нарікає на слабкість, апатію, недосипання, не може сконцентруватися на роботі. У неї також погіршується пам’ять, зменшується увага, уповільнюється мозкова діяльність. У когось симптоматика розвивається повільно й особливо не докучає довгий час, а комусь стає зле досить швидко.

— Щойно виникли проблеми і підозри на синдром хронічної втоми, необхідно відразу звертатися по допомогу лікаря, — радить Марія Світловська. — Насамперед необхідно дати організму відпочинок. Адже якщо не звернути увагу на перші симптоми, невдовзі з’явиться невмотивована агресія, тривожність, безпричинний страх і тремтіння рук, неспокійний сон. Звідси кілька кроків до депресії і навіть психічних проблем. Аби уникнути таких катастрофічних наслідків, за будь-яких умов — просто беріть відпустку і «відключайтеся» повністю від проблем. Робота та «нагальні справи» нікуди не втечуть, а занедбане здоров’я відновлювати важко.

Лікар радить кілька шляхів виходу з ситуації. Наприклад, можна спробувати масаж, оздоровчу гімнастику, медитацію, дуже допомагають заняття з йоги. Необхідно також подбати про харчування: раціон має бути насиченим вітамінами і мікроелементами. У разі потреби варто порадитися з психологом.

Обережно із заспокійливими!

Хронічна втома відчутно посилюється після фізичного і розумового навантаження. Основна ознака недуги — відчуття постійного виснаження, слабкість, яка з’являється після звичної роботи (раніше людина цього за собою не помічала). Причиною СХВ лікарі вважають також вірусні інфекції і стреси. Підтвердити діагноз часом непросто: медики й досі не дійшли спільного знаменника щодо діагностики і лікування хронічної втоми. Полегшення симптомів захворювання і є основною терапією недуги.

— Часто при подібних симптомах призначають заспокійливі ліки. Але з такими препаратами слід бути обережними. Організму, навпаки, необхідно «зібратися з силами», а заспокійливі ще більше розслабляють, — зауважує пані Марія. — При надмірному нервовому збудженні допоможуть рослинні чаї — з м’ятою, мелісою, а також настоянка валеріани — курсом два тижні, по півсклянки тричі на добу за півгодини до їди.

І найголовніше: не пускайте все на самоплив і порадьтеся з досвідченим фахівцем. Тільки так зможете швидко та ефективно позбутися цього надокучливого симптому.

У ЗОНІ РИЗИКУ

За спостереженням лікарів, найчастіше СХВ вражає представників найбільш нервових професій — лікарів, шахтарів, журналістів. У зоні меншого емоційного ризику — продавці, банкіри, вчителі, інженери, бухгалтери, листоноші. А найспокійніші професії — у священиків, астрономів, бібліотекарів та музейних працівників.


Повернутися
06.11.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...