П’ЯНИЙ ВОДІЙ ВЧИНИВ АВАРІЮ. А СВІДКИ — САМОСУД НАД НИМ

Нещодавно на проспекті Злуки трапилась ДТП.

Як розповіли очевидці правоохоронцям, винуватцем аварії став водій мікроавтобуса “Рено Трафік”, який, виїхавши на зустрічну смугу, зіткнувся із “Жигулями”. Усе б нічого, запевняють городяни, якби кермувальник не здавався п’яним й опісля спричиненого усім своїм виглядом не показував, що вийде сухим із води. Тож по прибутті правоохоронців люди почали бити на сполох, повідомляє ІНТБ.

“Була конфліктна ситуація з людьми, які були переконанні у тому, що десь хтось хоче прикрити цього чоловіка.  Він стверджує, що за кермом автомобіля не сидів, але будуть проведені слідчі дії. Зараз огляд місця події проводиться, і ми дізнаємося, хто сидів за кермом, і об’єктивно це все встановимо”, – розповів начальник УМВС в області Олександр Богомол. Чи був кермувальник у стані сп’яніння, з’ясовують правоохоронці. Опісля аварії вони примусово доправили чоловіка у лікарню для перевірки на вміст алкоголю. Щодо водія “Жигулів”, то він сьогодні перебуває у лікарні. Медики діагностувати у нього черепно-мозкову травму, струс головного мозку та забій грудної клітки.


Повернутися
17.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...