«ПРОЩАВАЙ, ЗБРОЄ» НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ

З метою протидії незаконному розповсюдженню зброї та вибухівки, профілактики злочинів з їх використанням до 31 жовтня в нашій області, як і по всій Україні, проходитиме місячник добровільної здачі зброї.

Правоохоронці вкотре нагадують, що незаконне зберігання зброї, боєприпасів, вибухівки – це злочин, за який законом передбачено кримінальну відповідальність.

Громадяни, які добровільно звернуться до міліції, аби здати небезпечні предмети, звільняються від будь-якої (кримінальної чи адміністративної) відповідальності. Тож, скористайтесь наданою можливістю.

Пам’ятайте, зберігаючи незареєстровану зброю, ви не тільки порушуєте закон, а й наражаєте на небезпеку себе та свої рідних.

З питань здачі, придбання чи реєстрації зброї, та спецзасобів, звертайтеся у підрозділи дозвільної системи органів внутрішніх справ за місцем проживання. Детальнішу інформацію можна отримати за номерами телефонів у Тернополі (код 0352) 27-13-11 та 27-13-96.


Повернутися
13.10.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...