ВІДТЕПЕР ЗАРЕЄСТРУВАТИ НЕРУХОМЕ МАЙНО МОЖНА ЗА ДВІ ГОДИНИ!

15 вересня 2015 року набрала чинність постанова Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 669 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 р. № 190».

В постанові Кабміну зазначається, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно може відбуватися у скорочені строки.

Оплачується така послуга:

У подвійному розмірі адміністративного збору за:
-    державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно протягом трьох робочих днів з моменту прийняття заяви;
-    державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно протягом п’яти робочих днів з моменту прийняття заяви (для заяви, строк розгляду якої відповідно до закону становить 14 робочих днів).
У п’ятикратному розмірі адміністративного збору за:
-    державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно протягом одного робочого дня з моменту прийняття заяви;
У десятикратному розмірі адміністративного збору за:
-     державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно протягом двох годин з моменту прийняття заяви;
У подвійному розмірі адміністративного збору за
-    державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно протягом двох годин з моменту прийняття заяви;
У подвійному розмірі плати за
-    надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у паперовій формі протягом двох годин з моменту прийняття заяви;
У потрійному розмірі плати за:
-    надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у паперовій формі протягом 30 хвилин з моменту прийняття заяви;

Плата за надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у скорочені строки вноситься додатково до адміністративного збору.

   Повний текст постанови можна знайти за наступним посиланням: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/190-2015-п

   Пропонуємо скористатися вказаною послугою.

Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області


Повернутися
07.10.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...