ГАДЖЕТ ДОРОЖЧИЙ ЗА ДРУГА

Більшість користувачів смартфонів готові покинути кота в пожежі, аби врятувати апарат

У вас є улюблений кіт і телефон. Раптом спалахує сильна пожежа, і врятувати можна тільки щось одне — пухнастого улюбленця чи бездушний апарат. Що ви оберете? Здавалося б, відповідь очевидна. Проте, як з’ясувалося, залежність сучасних людей від телефонів, що давно перетворилися на багатофункціональні прилади, вкрай негативно вплинула на їхню моральність. І більшість навіть не соромиться зізнатися, що рятувала б свій смартфон, покинувши кота у полум’ї напризволяще...

Про це свідчать дані опитування, проведеного соціологічною службою KRC Research у семи великих державах світу: США, Китаї, Бразилії, Великій Британії, Мексиці, Іспанії та Індії. Згідно з його даними, без вагань проміняли б живе створіння на гаджет 54% користувачів смартфонів. Також, незалежно від країни походження, більшість користувачів зізналися, що навіть сплять і ходять у туалет зі своїми телефонами. В Індії відсоток тих, хто засинає з телефоном у долоні, становить 74%, у Китаї — 70%. Понад половина — 57% — опитаних беруть смартфон із собою в туалет. Рекорди в цій категорії належать користувачам з Китаю та Бразилії.

Кожен десятий опитаний користується смартфоном навіть під душем, а 22% респондентів заявили, що у вихідні відмовляться радше від сексу, ніж від користування улюбленим гаджетом.

Але ідилія у відносинах між користувачем та смартфоном не повна. Лише 39% респондентів заявили, що повністю задоволені своїм дивайсом, а 79% поскаржилися, що інколи він їх дратує й заважає у найбільш відповідальні моменти.


Повернутися
02.10.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...