КЛАСНИЙ ХЛОПЕЦЬ — ПОСАДА!

Найкраща посада у світі — так користувачі інтернет-мережі «Твіттер» охрестили офіційну роботу інженера компанії Google Чаде-Меня Таня. У штатному розписі він значиться як «веселий і класний хлопець (чого ніхто не зможе заперечити)». Те саме у Таня написано й на візитній картці — саме завдяки її скану, який власник візитки виставив на своєму сайті, користувачі й дізналися про оригінальну посаду.

Як повідомляє газета «Дейлі мейл», Чаде-Мень працює в каліфорнійському офісі Google, і до кола його обов’язків, серед іншого, входить «просвітлення умів і сердець та праця над встановленням миру в усьому світі».

І все це насправді дуже серйозно. Посаду «веселого й класного хлопця» обіймають лише найбільш цінні інженери комп’ютерного гіганта. Тань до таких належить за визначенням, адже був серед перших працівників компанії. Він брав участь у розробці пошукової системи для мобільних пристроїв, стежив за якістю роботи власне пошуковика Google, а згодом очолив департамент з питань особистісного зростання співробітників. Він також відомий як автор книжки про мотивацію «Пошук всередині себе», яку рекомендували до прочитання Далай-лама та колишній президент США Джиммі Картер.


Повернутися
02.10.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...