У ПЕРШОЇ ЛЕДІ — СУМКА ЗА ПІВМІЛЬЙОНА

Перша леді України Марина Порошенко розповіла про походження сумки з крокодилячої шкіри кольору нюдот італійського бренду Fendi вартістю понад півмільйона гривень.

Поява дружини президента з дорогим аксесуаром на вечорі з нагоди 50-річчя прем'єри фільму "Тіні забутих предків" породила суперечки серед українців.

За словами Марини Порошенко, аксесуар їй подарував чоловік, а про вартість сумки вона дізналася тільки зараз з інтернету.

"Це подарунок мого чоловіка мені на 30-ту річницю нашого подружнього життя. Це було рік тому. Я, чесно кажучи, не використовую такі речі . Але тут – ми дуже рідко зараз з ним бачимося, і коли ми пішли на спільний захід, я хотіла йому зробити приємне ", – розповіла перша леді України.

Відзначимо, в Києві сумку цієї фірми можна купити тільки в одному елітному бутіку і коштує вона тут 566000 930 гривень або майже 23 000 євро. В офіційному бутіку Fendi в Мілані така сумочка потягне вже майже на 23 000 гривень або тисячу євро більше.

З наших, в нашій країні, по-моєму, я нікого ще не бачила з такою сумочкою. Вона дуже личить першій леді країни. Другий момент – чи тактовно зараз носити таку сумку. Скажімо так, просто напевно треба було бути більш передбачливою, щоб не викликати зайвих емоцій у народу, який зараз ледве виживає ", – підкреслила дизайнер Юлія Айсіна.


Повернутися
19.09.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...