ПІДЛІТКА ІЗ ЗАЛІЩИЦЬКОГО РАЙОНУ ЗНАЙШЛИ МЕРТВИМ У КАР’ЄРІ

Майже п’ять діб тривали пошуки 17-річного жителя села Лисівці Заліщицького району. У четвер, 17 вересня, неповнолітнього знайшли мертвим. Тіло хлопця було закопане у кар’єрі поблизу села Мушкарів Борщівського району. На це місце вказав 55-річний водій мікроавтобуса, який зізнався, що причетний до загибелі дитини.

Працівники Борщівського, Заліщицького, Чортківського райвідділів внутрішніх справ, співробітники обласного управління карного розшуку, кінологи, рятувальники, мешканці навколишніх з місцем зникнення неповнолітнього сіл розшукували 17-річного хлопця.

Зі слів начальника борщівської міліції Володимира Горб‘яка, на той час відпрацьовувалося дві версії: розшукуваний став жертвою дорожньо-транспортної пригоди, або ж не зміг знайти дороги додому і заблукав.

Підставами для виникнення саме таких припущень стали події, що розвивалися напередодні. Міліціонерам було відомо, що неповнолітній у суботу гуляв на весіллі в Олексинцях Борщівського району. Зі слів свідків, вживав спиртне. Над ранок вирушив додому.

У ході оперативно-розшукових заходів правоохоронці встановили, що про зникнення неповнолітнього може знати 55-річний житель села Мушкарів Борщівського району. Припущення оперативників підтвердилися.

Володимир Горб‘як каже, що тіло розшукуваного знайшли саме в тому місці, на яке й вказав житель Мушкарова. Судово-медичний розтин встановить остаточну причину смерті підлітка. Допоки кримінальне провадження порушено за частиною першою статті 115 ККУ.


Повернутися
19.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...