ЧИ ПОВИННІ РЕЄСТРУВАТИ КІНЦЕВОГО БЕНЕФІЦІАРНОГО ВЛАСНИКА (КОНТРОЛЕРА) ГРОМАДСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ?

  Головне територіальне управління юстиції інформує, що громадські організації інформацію про свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера) подавати повинні, але з урахуванням норм чинного законодавства України, а саме:

  Відповідно до частини 7 статті 23 Закону України «Про громадські об’єднання», громадські об’єднання зобов’язані, зокрема, зберігати і регулярно оновлювати інформацію, достатню для ідентифікації згідно з вимогами закону кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) громадського об’єднання, а також надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязі, передбачених законом. Але якщо засновниками (учасниками) громадської організації є виключно фізичні особи, відомості про яких наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, то окремо інформацію про бенефіціарів подавати не потрібно.

  Особливістю процедури подачі відомостей для громадських об’єднань є те, що їх керівники надають реєстраційну карту (форма 4) не безпосередньо державному реєстратору, а працівнику управління юстиції за місцезнаходження громадського об’єднання.

  Увага! У разі неподання юридичною особою (в т. ч. громадським об’єднанням) зазначеної інформації у встановлений строк (до 25.09.2015) особи, відповідальні за подання такої інформації, притягуються до адміністративною відповідальності – у вигляді штрафу від 5100 до 8500 грн. (стаття 166-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

  За умисне подання документів, які містять завідомо неправдиві відомості міра покарання – штраф від 8500 до 17000 грн., або арешт на строк від 3-х до 6-ти місяців, або обмеженням волі на строк до 2-х років (стаття 205-1 Кримінального кодексу України).

  Закликаємо представників громадських організацій не зволікати, а сумлінно виконати свій обов’язок з метою уникнення передбаченої чинним законодавством відповідальності!

Головне територіальне управління юстиції
у Тернопільській області


Повернутися
18.09.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...