«ПЕРЕДВИБОРЧА» ГРЕЧКА? НІ, «СОЦІАЛЬНИЙ» РИС!

 У Тернопільському територіальному центрі соціального обслуговування населення для потребуючих роздавали рис. Про це розповівдиректор центру Віталій Хоркавий. За його словами, хоч рису було небагато, проте його отримали усі, хто звернувся.

Нагадаємо, що центр надання гуманітарної допомоги для малозабезпечених тернополян діє у Тернополі у приміщенні управління соціально політики за адресою вул. Лисенка, 8

Він працює двічі на тиждень -у вівторок та четвер. Там отримують речі тернополяни, які перебувають на обліку в управлінні соціальної політики міськради.

Окрім цього днями в Тернополі відкрили ще один центр на вул. Острозького, 32. У цьому приміщенні кожен, кому потрібна допомога, може отримати одяг, канцелярські прилади, іграшки. У майбутньому у цьому приміщенні планують роздавати ще й продуктові набори.


Повернутися
10.09.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...