АНЕКДОТИ №32

Медсестра — хворому:

— Досить дивитися телевізор, час у ліжко.

Хворий:

— А нас не застукають?

* * *

Вовочка розповідає однокласнику:

— Учора батько мене двічі побив.

— За що?

— Перший раз — коли я показав йому щоденник. А там поганi оцiнки та зауваження! А другий — коли він зрозумів, що це його старий щоденник.

* * *

Чоловiк і дружина гуляють у парку.

— Люба, прошу тебе, постарайся видаватися щасливою.

— ? !

— Жінка, яка йде нам назустріч, — моя перша дружина.

Дивна істота — жінка. Спочатку вона прагне вийти заміж за сильного самостійного чоловіка, а потім робить усе, щоб iз нього вийшла м’яка домашня ганчірка.

Помер старий єврей. Розкрили його заповiт i читають: «Доньці моїй Сарi залишаю 100 тисяч доларів і будинок. Онучці моїй Рівочцi залишаю 200 тисяч доларів і дачу. Зятевi моєму, Шмулику, який просив згадати його в заповiтi, згадую: Привіт тобі, Шмулику!..»

* * *

Прийшов Вовочка додому, тато йому:

— Ну, синку, що ти сьогодні в школі отримав?

Вовочка татовi:

— Я з батьками двієчників не розмовляю.

* * *

— Що б ви зробили, якби у вас був мiльйон доларів?

— Вiддав би борги.

— А решта?

— А решта почекають.

* * *

Дзвінок у морг:

— Дідусь уже три дні не ночує вдома. Ви не могли б перевірити, може, він у вас?

— Особливi прикмети?

— Вiн гаркавить.

82-річний дiдусь приходить до лiкаря:

— Я наступного тижня знову одружуюся, лiкарю!

— Це ж добре! Скільки років нареченій?

— 18.

— Я маю вас попередити, що надмірна активність у ліжку може мати смертельний результат!

— Хай помирає, ще раз одружуся!

* * *

Стоїть хлопчик біля дороги і плаче. Іде перехожий і запитує:

— Хлопчику, ти чого плачеш?

— Та мама сказала, доки машина не пройде, дорогу не переходити!

— І що?

— Та ось півдня стою, жодна машина не пройшла!

* * *

Зi щоденника пильного американця.

8.00. Запобіг теракту на робочому місці, перерізавши два підозрілі дроти.

8.05. Чомусь не працюють клавіатура і мишка...

Жоро, вчора я бачив, що біля будинку, де живе ваша теща, стояв катафалк. Вас що, можна привітати?

— Ой, про що ви! У цьому будинку триста квартир, це така лотерея...

* * *

Дзвінок по телефону:

— Це секс по телефону?

— Це секс по барабану!

— Це як?

— Це будинок для лiтнiх людей...

* * *

В електричці дві старенькі затіяли нескiнченну суперечку, відкривати вікно чи ні. Одна наполягала на тому, що вікно має бути відкрите, бо вона задихнеться. Інша вимагала, щоб вікно залишили закритим, інакше вона застудиться.

Чоловiк, який втомився від шуму, запропонував своєму попутникові:

— Давай спочатку відкриємо вікно — нехай одна захворіє і помре. Потім ми вікно закриємо — тоді друга задихнеться.

Скрiзь брехня. Купив пральний порошок, там написано: «Сто грамiв безплатно»! Вiдкрив, а там тiльки пральний порошок!

* * *

Урок «Основи православної культури». Вчителька:

— Пам’ятайте, діти! Ті, хто вчитиметься на «4» і «5», потраплять у рай. А ті, хто вчитиметься на «2» і «3», — у пекло!

Вовочка із задньої парти:

— Маріванна, а що, закінчити школу живим не можна?


Повернутися
02.09.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...