НА МОНАСТИРИЩИНІ РОЗШУКУЮТЬ ОДНОГО З КРАДІЇВ МОТОЦИКЛУ

Із заявою про крадіжку звернувся у Монастириський райвідділ міліції мешканець села Бертники. У чоловіка невідомі з нежилого господарства викрали мотоцикл “МТ-10″. Транспорт старий, але суму збитків потерпілий оцінив в 2500 гривень.

За словами начальника Монастириського райвідділу міліції Андрія Гожія, відповідно до проведених слідчо-оперативних заходів вони з’ясували, що до злочину причетні два безробітних жителів Монастириська, 1987 та 1975 років народження.

Старший із крадіїв уже притягувався до кримінальної відповідальності і півроку тому звільнився з місць позбавлення волі. Його напарник раніше проблем із законом не мав.

Крадії знали, що власник мотоцикла використовує помешкання, як дачу і приїздить туди лише на вихідні.

Викрадений двоколісний транспорт був без акумулятора. Чоловіки його розібрали та намагалися розпродати по запчастинах. Коли дізналися, що їх розшукує міліція, колеса та бак викинули в річку. Наразі правоохоронці піймали одного із злодіїв. Іншого розшукують.

Подія внесена до єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 289 частина 2 – незаконне заволодіння транспортним засобом. Триває слідство.


Повернутися
26.08.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...