ПОРОБЛЕНО… НА 14000 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ

Із заявою про крадіжку до правоохоронців Тернопільського міськвідділу міліції звернулася 74-річна мешканка обласного центру. Пенсіонерка повідомила, що стала жертвою шахраїв.

За інформацією слідчого Тернопільського міськвідділу Володимира Сольника, потерпіла та зловмисники познайомилися на центральному ринку. Чоловік та жінка шукали на декілька днів житло. Тернополянка погодилася здати в оренду одну з кімнат власної квартири.

Вже в помешканні гостя стала розпитувати про рідних господині. Пенсіонерка розповіла їй про хворобу сина. Нова знайома одразу запропонувала свою допомогу – поворожити. Під час ритуалу ворожка зазначила, що бачить страшне сімейне прокляття, через яке син хворітиме ще довго. Наказала принести усе золото та готівку, що є в квартирі. Запевнила, що саме на них зберігається закляття.

Жінка витягла з шафи шубу, у кишені якої ховала усі заощадження. Шахрайка завернула золото і готівку в газету, щось пошепотіла над пакунком та запхала його назад до сховку. Шахрайка пішла викинути на вулицю усі речі, задіяні в ворожбі. Жінці ж наказала молитися. Потерпіла довго чекала на повернення квартирантів, а потім кинулася до сховку. Замість грошей і коштовностей витягла з кишені лише газету. Ворожка та її спільник викрали у потерпілої 14 тисяч гривень та сім золотих прикрас. Тернополянка звернулася за допомогою в міліцію.

По даному факту розпочато кримінальне провадження. Правоохоронці розшукують зловмисників.

Працівники міліції застерігають: не будьте надто довірливими. Невідома особа, яку ви зустрінете на вулиці чи впустите до хати, не допоможе вам вирішити родинні проблеми чи покращити здоров’я. Найкраще, не мати справу з пройдисвітами, а коли й потрапите на гачок до шахрайок, терміново звертайтеся за допомогою до працівників міліції.


Повернутися
26.08.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...