В УКРАЇНІ ІНФІКОВАНИЙ… КОЖЕН ДЕСЯТИЙ!

 

У ГРУПІ РИЗИКУ – ВСІ, ХТО ВІДВІДУВАВ СТОМАТОЛОГА, РОБИВ МАНІКЮР ЧИ МАВ ВИПАДКОВИЙ СЕКС БЕЗ ПРЕЗЕРВАТИВА

Думаєте, на гепатити хворіють виключно наркомани? Якщо бодай раз у житті робили манікюр, педикюр чи пірсинг, набивали татуювання, відвідували стоматолога, мали випадковий секс без презерватива, користувалися чужими ножицями, бритвою або зубною щіткою, якщо вам робили операцію чи переливали кров, є велика ймовірність, що вірус міг потрапити у вашу кров. На погіршення самопочуття не скаржитесь, тому вважаєте себе здоровим? Гепатит не дарма називають “лагідним убивцею”. Від моменту зараження до появи перших симптомів може минути 10 і навіть 20 років…

Офіційна статистика доводить: хворих на хронічні гепатити В та С в Україні — близько 50 тис. Однак експерти підрахували: гепатитом С інфіковано 7-9% населення, гепатитом В — 3-5%. Кров на маркери вірусних гепатитів здають лише вагітні та пацієнти перед операцією. З 1996 року почали перевіряти донорську кров. Всі інші здають за бажанням. Первинний скринінг гепатитів В та С у приватній лабораторії обійдеться у середньому у 400 гривень — охочі у чергу не шикуються.
Серед хворих на гепатит В – 5-10% мають хронічну форму, на гепатит С – 80-85%.
Якщо недуга переходить у хронічну форму, з нею важче боротись. Лікування — тривале, затратне і з великою кількістю побічних ефектів. Лікуватися треба півроку-рік. Іноді — довше. Вартість терапії може сягати 17-18 тис. доларів. По державній програмі лікується кожен п’ятий хворий (оплачує лише вартість аналізів, які треба здавати двічі на місяць для моніторингу ефективності терапії та лікування побічних ефектів). На успішний результат противірусної терапії може сподіватися 50-65% хворих.  

 ЯК ВБЕРЕГТИСЯ ВІД ІНФІКУВАННЯ?
“Ризик зараження у ме-¬дичних закладах — невисокий,— каже завідувач гепатитного відділення Львівської обласної інфекційної клінічної лікарні Ігор Мартинюк.— Голки, шприци, скарифікатори, гінекологічні оглядові набори — усе тепер одноразове. Навіть скальпель пацієнти можуть свій принести. А от стоматологічні інструменти — багаторазового використання. І хоч їх стерилізують в автоклавах, ризик заразитися гепатитом у стоматологічному кабінеті залишається. Радив би відмовитись від татуювання і пірсингу — іноді людям доводиться платити надто високу плату за сумнівну красу. Манікюр-педикюр майстер хай робить вашими інструментами. Відмовляється — шукайте іншого. Ножиці та пилочки не позичайте нікому, навіть близьким людям. Поки не здадуть аналізи, не можете бути певні, що вони — здорові. Гострий період хвороби проявляється пожовтінням склер та шкіри, болем під правим ребром. Темніє сеча, знебарвлюється кал. Щоб недуга не перейшла у хронічну форму (і щоб ви не заразили інших), треба лягти у стаціонар в інфекційну лікарню. Іноді гострий гепатит має безсимптомний перебіг. Якщо людина у цей період живе звичним життям, захворювання перейде у хронічну форму. Затаїтися може на довгі роки. Будете почуватися здоровим, а вірус — непомітно руйнуватиме печінку”. Фінал — невтішний: цироз, а потім — рак печінки.
“Від гепатиту В можна вакцинуватися,— каже лікар.— А от від гепатиту С вакцини не існує. Вірус передається лише через кров — якщо не будете користуватися зубною щіткою, бритвою, ножицями хворого, не заразитеся.


Повернутися
15.08.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...