НАШІ — НАЙКРАЩІ! МИ Й НЕ СУМНІВАЛИСЯ…

 Один із провідних військових фахівців США в темі АТО назвав знайомство з українськими бійцями «найбільшою честю свого життя». Про це в інтерв’ю ТСН розповів американський військовий експерт Філіп Карбер, підкресливши, що тренери «страшенно щасливі» через нагоду займатися з українцями.
«Ми і справді спершу хотіли показати і навчити їх тому, що знаємо самі. Але тут дивна річ: ми навчилися більшого у українців, ніж навчили їх. Вони досвідченіші, вони переживали такі обстріли, під які ми в житті не потрапляли. Вони постійно працюють під наглядом безпілотників, ми такого в житті не переживали. І проти них – вся найновіша російська зброя, це електронна війна, з якою в нас немає подібного досвіду», - переповів експерт слова своїх друзів, які працювали із бійцями ЗСУ на Яворівському полігоні під Львовом.
 Карбер зізнався, що вражений тим, як воюють українці. «Я зустрічав чимало українських командирів – там, на фронті, і от що я можу сказати: вони круті. Вони відрізняються від нас, не всі однакові, але я дуже вражений ними. Під час останньої своєї поїздки я був зі спецпризначенцями: це були і морські піхотинці, і інші загони, і я можу сказати: вони – одні з найкращих в світі», - додав він.


Повернутися
15.08.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...