БАРБАРА ІЗ БЕРЕЖАН

Де Бережани, а де Америка, Голлівуд! Однак рід однієї із всесвітньовідомих голлівудських актрис — Барбари Стрейзанд має коріння у багатому на історію та визначних постатей симпатичному галицькому містечку! Так, саме дід цієї голлівудської знаменитостіІсаак Моше Стрейзанд, як стверджують дослідники, народився у Західній Україні, в містечку Бережани, що на Тернопільщині. І прапрадід Ісаак Симон Стрейзанд, який, за твердженням біографів, також жив у Бережанах.
Як пише Крістоф Мірамбо у книзі «Барбара Стрейзанд. Біографія», яка вийшла у Франції, сім’я Стрейзандів не уникла бідності, яка була у малих галицьких містечках. Сьогодні важко сказати, де саме, на якій бережанській вулиці, було помешкання Стрейзандів. Жодної інформації про це не збереглося. Кажуть, у Бережанах людей на прізвище Стрейзанд колись жило чимало.
Коли Ісаакові Стрейзанду виповнилося дев’ятнадцять років, він вирішив шукати кращого життя в далеких світах. У січні 1898 року залишив Бережани і вирушив до Нью-Йорку.   Правду кажуть: у генеалогічному дереві найвідоміших людей планети слід шукати коріння в Україні.


Повернутися
31.07.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...