АТИ-БАТИ, ДЕ СХОВАЛИСЯ СОЛДАТИ?

Менш як чверть від необхідного – такі поки що результати шостої черги мобілізації у Тернопільській області. Кликати українців до війська за шостою хвилею почали ще з 19 червня, втім на Тернопільщині за понад місяць часу план мобілізації вдалося виконати всього на 23 відсотки. Гіршими за Тернопільську область у цьому плані залишаються Закарпатська і Чернівецька області. Втім, мобілізація на Закарпатті вже набирає обертів, каже військовий комісар Тернопільського обласного військкомату Володимир Катинський. Не відставати закликає і мешканців Тернопільщини. Якщо шоста черга часткової мобілізації так і триватиме, то не обійдеться без сьомої черги, вважають у Тернопільському обласному військкоматі. Нагадаємо, 6-а хвиля часткової мобілізації має бути завершальною у 2015-му році.
– Якщо буде виконання такого планового завдання, то без сьомої хвилі мобілізації ми не обійдемось, тому що ви розумієте, що понад 1000 наших співвітчизників з Тернопільщини знаходяться в зоні антитерористичної операції. Їх треба замінити, провести ротацію, – розповідає  Володимир Катинський.
В Тернопільській області досі шукається 32 тисячі військовозобов’язаних людей, які мали б, але не приходять у військкомат, передає ТВ-4.  План 6-ї хвилі часткової мобілізації в області найкраще виконують Підволочищина, Теребовлянщина та Зборівщина. Найгірша ситуація на Кременеччині, Монастирищині та ще в декількох районах.
 Долучитися до проведення ротації віришили тернопільські підприємці. Вони готові брати на роботу військовозобов’язаних і забезпечувати їх необхідним на усіх етапах служби. Також, розповідають, попіклуються і про їхню реабілітацію. До цієї ініціативи закликають  долучатися і своїх колег.


Повернутися
30.07.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...