ЛЕМКІВ БАВИТИМУТЬ КОЗАКИ!

НА «ЛЕМКІВСЬКІЙ ВАТРІ» ВИСТУПИТЬ ГУРТ «KOZAK SYSTEM”

Щороку на початку серпня  в урочище Бичова, що біля Монастириська повертається життя, з його власною, неповторною атмосферою. Саме тут на унікальний фестиваль «Лемківська ватра» збираються тисячі активістів лемківських осередків не лише з Тернопілля, а й Львівщини,   Івано-Франківщини, Польщі, Словаччини, Сербії та інших регіонів, де компактно проживають представники цієї етнічної меншини.
Виселені після Другої світової війни із прадідівських земель, лемки намагаються зберегти залишки власної тотожності в Україні. Як кажуть самі лемки, з їх величезної жури за гірською батьківською землею народилася ідея організації фестивалю «Лемківська ватра». Лемківська ватра палала уже 15 разів, і тільки торік урочище Бичова пустувало —у зв’язку з тими трагічними подіями в країні, розповідає голова Тернопільської обласної організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Олександр Венгринович, вирішили тоді фестиваль не проводити.
— Відверто кажучи, сумнівалися, чи проводити й тепер, адже такого задоволення та морального піднесення від проведення фестивалю, як у попередні роки, через нинішні події в Україні немає, — додає Олександр Іванович. — Але за усі роки проведення фестивалю  почалося потужне відродження лемківської культури, створилися сотні колективів. Якщо  загальмувати  процес — хтозна, чи вони збережуться…
Формат проведення цьогорічного фестивалю дещо відрізнятиметься від попередніх, розповідає Олександр Венгринович: «Щороку у перший день фестивалю дзвонили усі церковні дзвони в Монастириську — так «Дзвони Лемківщини» будили усіх, щоб люди побачили велику театральну хочу, яка розпочинала фестиваль. Цього року її не буде, натомість — театральні дійства біля пам’ятника Шевченку, біля пам’ятного знака Жертвам депортації, а також покладання квітів у сквері Матері Божої на честь загиблих в АТО та Небесної Сотні. Потім — спогади про 70-річчя депортації та патріотичні пісні лемків. На фестивалі буде знаменитий ансамбль з Польщі «Кичера», який об’їхав весь світ, приїдуть виконавці з Донеччини і села Переможне на Луганщині, буде і улюблений багатьма гурт«Kozak System” . Загалом з-поза меж області до нас приїдуть близько 30 колективів. Люди з Америки, Португалії, Іспанії та Словаччини спеціально беруть відпустки, щоб приїхати на наш фестиваль і виступити. До речі, «Дзвони Лемківщини» дали поштовх проведенню фестивалю лемківської культури в Іспанії!
 На імпровізованій сцені під відкритим небом звучатимуть вітальні промови та відбувається надзвичайно колоритний концерт митців, які виконують твори лемківської спадщини. Також   розгорнеться виставка декоративно-прикладного мистецтва, на «Дитячі ватрочці» відбудуться розважальні програми для дітей. Кожен знайде щось для душі.
Головне дійство - запалювання ватри. Біля полум’я до ранку не вщухатимуть розмови, спогади, оповіді і немає краю пісням. Тож об’єднаймось гуртом довкола лемківського вогнища!


Повернутися
30.07.2015
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...