ТЕРНОПОЛЯН ЗА КОРДОНОМ ЗРОБИЛИ «ТЕПЛИЧНИМИ РАБАМИ»

Скрутне матеріальне становище змусило 17-ох мешканців Тернопільської, Львівської та Закарпатської областей задуматися над пошуками «кращої долі» за межами нашої країни. Втім, замість обіцяних високих заробітків та гідних умов праці, люди просто стали рабами, довірившись незнайомцям.
Як з’ясувалося, серед заробітчан були також неповнолітня дівчина та вагітна жінка. На щастя, людей вдалося витягнути із халепи, в яку вони потрапили через власну наївність.
Досудовим розслідуванням встановлено, що упродовж 2014-2015 років співучасники злочинного угрупування використали скрутне матеріальне становище 17 жителів Західної України. Вони ввели в оману людей, обіцяли їм комфортні умови роботи і проживання, а також гідні зарплати. З власниками теплиць за межами України зловмисники передали заробітчан для здійснення над ними трудової експлуатації.
- Двох учасників організованої групи звинувачують у торгівлі людьми та незаконними угодами щодо них. Кримінальне провадження стосовно них перебуває на розгляді Кременецького районного суду, - повідомляють в прокуратурі Тернопільської області. – За скоєне їм «світить» від 8 до 15 років тюрми.


Повернутися
30.07.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...