РОСІЯНИ ВЛАШТУВАЛИ ФЕСТИВАЛЬ З МЕТАННЯ КОРОВ’ЯЧОГО ЛАЙНА

 В рамках крайового фестивалю «Веселий коров’як» у селі Крилово Пермського краю РФ відбувся незвичний конкурс. Крім перегонів на мотоблоках і садових тачках, гості фестивалю взяли участь в конкурсі з метання коров’ячого лайна на дальність. Захід пройшов за підтримки крайового мінкульту. Глава відомства Ігор Гладнєв особисто очолив делегацію.
Організатори свята «Веселий коров’як» поставили перед собою наступні цілі: сприяти відродженню російського села, його традицій, поваги до його витоків, популяризувати велику культурну спадщину Пермського краю.
Одним з найбільш видовищних заходів фестивалю став конкурс з метання сухого коров’яча лайна. Організатори конкурсу розповіли, що заготовка «реквізиту» для нього зайняла особливе місце в підготовці усього фестивалю.
«Один з найбільш видовищних і улюблених глядачами конкурсів - чемпіонат з метання коров’яку на дальність. Коржі з лайна для конкурсу ми почали збирати три місяці тому. Було підготовлено три повних ящика з-під телевізорів, по одній на жіночу та чоловічу команду, і одна запасна» - зазначають організатори. Ну не подуріли?!


Повернутися
23.07.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...