У Збаражі зустріли надгробний хрест з могили Степана Бандери у Мюнхені

Пам’ятний знак, який важить понад тонну, а також особистий сейф Провідника ОУН привіз збаражанин, давній друг сім”ї Степана Бандери Володимир Корнатий. Згодом хрест доставлять в історико-меморіальний музей провідника ОУН у Cтарому Угринові на Івано-Франківщині. Чоловік розповів, що рішення передати надгробний хрест у музей в Старому Угриневі на Івано-Франківщтні прийняли внуки та зять Степана Бандери Андрій Куцан.  Нагадаємо, у травні цього року вандали, яких доблесна німецька поліція так і не знайшла, повалили надгробний хрест і намагалися розбити кам’яний постамент на могилі Степана Бандери у Мюнхені. Представники української діаспори у Німеччині, серед яких є й вихідці із Збаражчини, вирішили перевезти повалений хрест у музей Бандери на Франківщину. Рішення прийняли у зв’язку із встановленням нового пам’ятника на могилі Степана Бандери.

Випадки вандалізму на могилі провідника траплялися і раніше. Ворог боїться навіть мертвого українського патріота.
 

Повернутися
02.07.2015
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...