Як боротися з попелицею в саду

Попелиця завдає відчутної шкоди садовим рослинам. Особливо шкідлива її літня поява — у середині липня, коли вже не можна застосовувати отрутохімікати. Що ж робити?


Зелена яблунева попелиця


Пошкоджує яблуню (частіше молоді дерева), айву, грушу, горобину і глід. У результаті її «діяльності» молоде листя і верхівки пагонів зморщуються або скручуються, а потім засихають.


Смородинова листова тля


Пошкоджує листя червоної і білої смородини, через що на них утворюються жовтуваті або червонуваті галли. При великій кількості шкідників зменшуються прирости, а самі кущі помітно слабшають.


Сіра яблунева попелиця


Поселяється на дорослих деревах яблуні. Пошкоджені листя загортаються донизу, утворюючи щільні зморшкуваті валики вишневого або жовтувато-червоного кольору. Яйця зимують під лусочками кори штамба і товстих гілок дерева.


Сливова попелиця


Блідо-зелена, покрита восковидним пушком. Шкідники поселяються на нижній стороні листя і висмоктують з них сік. В результаті утворюються зовнішні здуття (галли) жовтуватого або червонуватого кольору, листя скручуються, пагони викривляються і через деякий час гинуть. Зимують яйця шкідника на молодих пагонах сливи.


Заходи боротьби з попелицею


Для боротьби з попелицею існує багато препаратів, проте в липні-серпні, коли починає дозрівати урожай плодів і ягід, їх застосовувати ні в якому разі не можна. Тому заздалегідь подбайте, щоб залучити в сад корисних комах (наприклад, посійте або перенесіть в сад ємності з нектароносними рослинами).

Так, жуки й личинки сонечок, сірфіди, личинки мухи-журчалки можуть повністю знищити шкідника, якщо на одну особину припадає не більше 60 попелиць. Сильно уражені листя і гілки вирізайте і спалюйте.

Настій проти попелиці: 200 г подрібнених зубків часнику залити 1 л води і настоювати в закритому посуді 5 днів. Процідити і розвести водою — 300 мл настою на 10 л води.

 

Повернутися
25.06.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...