Слава за славень!

«Патріотична весна» принесла перемогу 10-річній Галинці Вакуленко із села Більче-Золоте Борщівського району. Дівчинка стала переможцем конкурсу на найбільш оригінальне виконання гімну України, який відбувся в рамках національного проекту «Ми – українці!». Взяти участь у конкурсі мали можливість батьки й вихованці дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей з усієї України, тому претендентів на перемогу було чимало, пише прес-служа департаменту освіти і науки ТОДА.

Галинка вразила глядачів і журі своїм талантом, оригінальністю подачі та емоційністю, здобувши почесне третє місце серед усіх конкурсантів. Тендітна дівчинка у військовій формі та важкій металевій касці, з-під якої зворушливо виглядав віночок із квітів та стрічок в тонах українського прапора, виконала національний гімн на фоні трагічних подій Євромайдану.

Нагородження переможців відбулося в місті Києві в День захисту дітей. За свій вокальний талант, патріотизм, зворушливість виконання, щирість та відвертість емоцій Галя отримала диплом ІІІ ступеня та грошову винагороду. Дівчинка вперше побачила столицю України, познайомилася з дружиною Президента України Мариною Порошенко, членами журі, телеведучою Дашею Малаховою, іншими конкурсантами, чудово заспівала пісню на столичній сцені.

Досягти такого успіху Галинці вдалося завдяки підтримці прийомних батьків Лесі та Володимира Равлюків, які постійно намагаються розвивати та вдосконалювати творчі здібності талановитої дитини. Так, Галя не лише гарно співає, а й танцює, грає на фортепіано в Більче-Золотецькій школі естетичного виховання.

 
 

Повернутися
18.06.2015
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...