Поки старенька поралася на городі, у її хату заліз злодій

Із заявою про крадіжку до співробітників Чортківського райвідділу внутрішніх справ звернулася 76-річна мешканка села Переходи. Жінка повідомила, що з її помешкання невідомий зловмисник викрав усі заощадження, а це 27 тисяч гривень.

На місце пригоди одразу ж виїхала слідчо-оперативна група. Проведеними оперативно-розшуковими заходами працівники міліції встановили особу крадія. Ним виявився 41-річний мешканець одного з сіл району.

Як розповів начальник Чортківського райвідділу внутрішніх справ Валентин Юрчак, чоловік в минулому вже притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння аналогічних злочинів, однак продовжував коїти протиправне.

До сусіднього села чоловік приїхав у пошуках заробітку. Побачив, як старенька пенсіонерка пішла на город. Скориставшись відсутністю господині, зловмисник зайшов на подвір’я. Через відчинене вікно проник до будинку. В шафі під одягом злодій знайшов усі пенсійні заощадження старенької – 27 тисяч гривень.

Гроші крадій став витрачати того ж вечора – на таксі поїхав до райцентру, відвідував розважальні заклади, випивав.

Міліціонери затримали злодія. Той у скоєному зізнався.

 

Повернутися
18.06.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...