Усім кавунам кавуни

Тернополянин Віктор Андрійчук вирощує домашні кавуни, які за розмірами і смаком не поступаються кримським. За п’ять років Віктор Петрович перепробував багато способів і різних сортів насіння. Господар зауважує, що таємниця великих кавунів — у добрих сортах.

– Насіння купую лише голландських сортів “Крісбі Ф-1” та “Леді Ф-1”, – розповідає чоловік. –   “Крісбі” – ранній сорт. Перший урожай збираємо 15 серпня, а якщо літо доволі спекотне, то ласуємо смугастими вже 1 серпня. Домашні кавуни ростуть аж до пізньої осені. – 10 квітня насіння висаджую у пластикові стаканчики, – ділиться секретами господар. – Землю спеціально купую у квітковому магазині. Щоб насіння краще зійшло, зернятка висаджую у вологу землю на глибину не більше півтора сантиметра, зверху засипаю сухою землею і накриваю плівкою. Через тиждень насіння проростає. Відразу знімаю плівку і ставлю ящик зі стаканчиками у прохолоднішу кімнату, де менше сонця. Якщо цього не зробити, розсада почне різко рости, а це не дуже добре — стебла ще не такі міцні. До слова, розсада кавунів може не зразу прорости у всіх стаканчиках. Ті, що зійшли, – забираю, а ті, що залишилися, тримаю під плівкою і чекаю, поки проростуть. Коли розсада вже достатньо виросла і погодні умови сприятливі, Віктор Петрович намагається висадити її до 10 травня. Хто ж хоче мати власні домашні кавуни, а розсаду посадити не встиг, господар радить не засмучуватись — насіння можна відразу висадити в землю, хоча Віктор Петрович віддає перевагу розсаді, тоді гарантовано, що майже всі насіннини проростуть.

– Викопую ями у рядку на відстані одного метра, а ширина міжрядь – два метри, – зазначає Віктор Андрійчук. – Ямки повинні бути на глибині штика однієї лопати. На дно кладу перегній, нітроамофоску, попіл і змішую із землею. Зверху насипаю землю, щоб зробити гірку, і роблю невеличку ямку, наливаю літр води, ставлю розсаду, якщо нема розсади – насіння і засипаю зверху сухою землею. З обох боків ставлю мідний дріт, зігнутий у дугу. Зверху вкриваю агроволокном, розміром 60х60 см і присипаю землею. Агроволокно захищає від приморозків, сильних вітрів і граду. Коли ж бачу, що розсада добре вкоренилася або насіння вже зійшло і загроза заморозків минула, – агроволокно знімаю. Тоді перший раз кроплю “Ридомілом”, а потім повторно через два тижні. Далі доглядаю, як за звичайними огірками. За словами Віктора Петровича, кавуни не можна садити на тому місці, де торік росли огірки, гарбузи, кабачки, бо будуть дуже хворіти. Найкраще смугасті ростуть на місці картоплі, буряків, пшениці.

– Мій особистий рекорд – 12-кілограмовий кавун, – зауважує господар. – Втім, усі мої кавуни важать не менше 8-10 кілограмів. До речі, за такою ж технологією вирощую й дині.

 
 

Повернутися
11.06.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...