Щоб Тернопілля не обезлюдніло…

За інформацією Державної служби статистики України за перші три місяці року з Тернопільщини вибуло  570 осіб, що становить майже 200 наших співвітчизників щомісяця.

Так, станом на січень-березень 2015 року середня чисельність наявного населення становила 1069367 осіб, з них 475842 міське населення та 593525 — сільське. Вже станом на 1 квітня 2015 року середня цифра змінилась і становила 1068797 осіб. З  них 475886 — міське населення та відповідно 592911 — сільське. Міграційний приріст в області становить на 1 квітня поточного року 570 осіб (вибулих).

На думку експертів, будь-який міграційний процес відбувається під дією комплексу мотивів. Вони залежать від різних причин:з одного боку міграції відбуваються за особистим бажанням, з іншого внаслідок економічних, військових, екологічних, соціальних, освітніх, морально-психологічних факторів.
Повернутися
11.06.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...