Красуня з Tернополя змагатиметься за титул принцеси

Красуня з Тернополя Валерія Терещенко пройшла у фінал всеукраїнського конкурсу краси «Міс Принцеса України». Півфінал  конкурсу відбувся 6 червня у Києві, участь у ньому взяли 45 красунь зі всієї України. Наша землячка  потрапила у топ-25 фіналісток конкурсу, які змагатимуться за корону у фіналі конкурсу в Луцьку 17 жовтня.  

Валерія Терещенко – професійна модель, брала участь у численних показах мод та фотосесій, її обличчя можна побачити на обкладинках модних журналів та з бордів сітілайтів. Красуня навчається на бухгалтера, любить подорожувати, займається спортом та саморозвитком. Зараз чарівна тернополянка готується до фінального випробування конкурсу, який відбудеться восени.

Додамо, що володарка титулу «Міс Принцеса України» отримає 150 тисяч гривень винагороди, представлятиме у Чехії нашу країну вже на міжнародному конкурсі краси у «Принцеса Світу - 2015».

 
 

Повернутися
11.06.2015
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...