З ножем на пенсіонерку

Одразу дві статті Кримінального кодексу – грабіж та крадіжки інкримінують слідчі Тернопільського райвідділу  міліції 22-річному жителю села Курники. Зловмисник не лише таємно крав  майно односельчан, а й вдався до більш жорстокого злочину – з ножем вимагав гроші у пенсіонерки.

Кілька заяв про крадіжки надійшло в Тернопільський райвідділ міліції від мешканців села Курники. Люди повідомляли про зникнення речей з подвір’я та будинків.

Першою до правоохоронців звернулася 71-річна  жінка і повідомила, що невідома особа, зірвавши скоби навісного замка вхідних дверей її житлового будинку, викрала продукти харчування. Окрім них, з подвір’я зникли металеві вироби. Розмір збитків пенсіонерка оцінила в майже п’ятсот гривень.

Ще одне повідомлення надійшло від мешканки дачного кооперативу «Чиста криниця», що в селі Курники. Жінка повідомила про те, що на її подвір’я в обідню пору зайшов невідомий чоловік та вимагав гроші, погрожуючи ножем.

 За словами начальника Тернопільського райвідділу міліції Андрія Купчака, на місце події виїхала слідчо-оперативна група, яка по гарячих слідах встановила місце перебування зловмисника. Ним виявився 22-річний мешканець села Курники. В скоєному він зізнався. Правоохоронці вилучили у нього ніж.

Наразі слідчі довели причетність підозрюваного ще до скоєння двох крадіжок на території села Курники, інші факти перевіряють.

Підготовлено за матеріалами Досьє102 та СЗГ УМВС України в  Тернопільській області


Повернутися
12.02.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...