До рук неповнолітніх «прилипло» п’ять тисяч гривень

Допоки батьки думали, що їхні 17-річні доньки перебувають на навчанні у Бучачі, трійця дівчат жила в Монастириську в оселі 61-річного пенсіонера. Згодом юнки віддячили  старшому доброчинцю крадіжкою.

 За словами потерпілого, квартиранток він зустрів в одному з закладів громадського харчування райцентру. Розчулився розповіддю незнайомок про те, що приїхали до міста  на практику, а оселитися не мають де, відтак  запросив до себе. За дах над головою у дівчат не попросив жодної копійки.

 Після трьох тижнів квартирування у пенсіонера подружки повідомили, що практика закінчилася і вони їдуть по домівках. Про те, що разом із пожильцями зникло майже чотири тисячі гривень, потерпілий дізнався не одразу. Коли ж виявив пропажу, поспішив до міліції.

 Співробітникам міліції  пенсіонер повідомив, що має підозри щодо дівчат. У ході слідства здогадки чоловіка підтвердилися. Ба навіть більше, міліціонери з’ясували, що вже після того як юнки «з’їхали», одна з подружок ще раз навідалася до пенсіонера і поки той спав, витягнула у нього з кишені трохи більше тисячі гривень.

На трьох у дівчат уже шість кримінальних проваджень. Міліціонери перевірять неповнолітніх на причетність й до інших злочинів.

Підготовлено за матеріалами Досьє102 та СЗГ УМВС України в  Тернопільській області


Повернутися
12.02.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...