Заморські ківі з чортківською «пропискою»

На своєму обійсті Ігор Аксенчук із Чорткова влаштував справжній диво-сад. Що тільки тут не росте: самого лише винограду 140 сортів,  а ще яблуні, груші, малина, йошта, ківі, хурма. А скільки троянд та розмаїтих квітів! Усі сорти пан Ігор намагається підбирати так, щоб вони ідеально підходили до наших кліматичних умов. А цього року господар зібрав перший урожай ківі. Виростив цю теплолюбну рослину Ігор Аксенчук із зернят, а секретом вирощування поділився з нашим виданням.

Ківі виростив з насіння

–  Назв сортів не знаю, бо ківі купував на ринку і в крамницях, – розповідає. – Це з першого погляду усі плоди однакові, але якщо придивитися уважніше, то можна помітити, що вони відрізняються за формою та за смаком. За моїми спостереженнями, найкраще у нас приживаються дрібноплідні сорти ківі. Я кілька разів навіть купував щепи ківі на Закарпатті та у Сімферополі, однак вони не прижилися, напевне, через те, що їм не підходить клімат Чорткова. Однак я не хотів опускати руки і спробував виростити ківі з насіння. Спроба, на щастя, була успішною. Частину домашніх саджанців висадив надворі, а решту – в теплиці. Тепличні ківі цього року дали перший урожай, а ті, що на вулиці, сподіваюся, вже наступного року заплодоносять. Цього року вродило небагато – лише вісім плодів, але це, мабуть, через те, що рослина ще досить молода. До слова, вітаміну С у ківі більше, ніж у цитринах, і, як мені видається, домашні ківі набагато смачніші.

 За словами Ігоря Аксенчука, готувати насіння до посадки треба починати вже з грудня.  

– Помийте фрукт і розріжте його на кілька частин, – радить пан Ігор. –  Акуратно вийміть м’якоть з насінинами, подрібніть і покладіть у склянку на кілька днів. Вийміть насінини, загорніть у вогку марлю і покладіть у тепле місце на два тижні. Після цього два тижні потримайте у холодильнику. Температура повинна бути не нижче 2-3 градусів тепла. Після того вийміть насінини і потримайте кілька днів у теплі. Після «загартувань» насінини вже можна висівати у горщик. Грунт, призначений для звичайних вазонів або тропічних ліан, можна купити у квітковому магазині. Насіння висіваю у невеликий дерев’яний ящик, рясно поливаю водою кімнатної температури, а щоб створити парниковий ефект, зверху накриваю склом. Щоб сходи різко не вибуяли, на тиждень переношу ящик у кімнату, де температура не вище п’яти градусів тепла.

Не страшні морози люті

Ігор Аксенчук каже, що взимку ріст пагонів ківі сповільнюється і їх достатньо поливати 2-3 рази у місяць. Однак це залежить від того, як швидко підсихатиме грунт. У період вегетації (навесні та влітку) рослинам потрібно більше вологи, тому поливати потрібно частіше – два рази у тиждень. Окрім того, спекотним літом ківі потрібно обприскувати.

– Коли рослини матимуть два тижні, полийте їх легеньким розчином марганцівки (вода повинна бути світло-рожевого кольору – авт.), а через місяць цю процедуру повторіть, – радить господар. – Це дасть змогу вбити у грунті усі хвороботворні бактерії.

Ще один важливий момент: не забувайте проріджувати рослини, бо вони будуть заважати одна одній. У травні, коли вже нема загрози заморозків, ківі можна розпіковувати на грядку. Найкраще для них підходить південна сторона, де багато сонячних променів.

 Ківі нагадують ліану – чим старша рослина, тим твердіший у неї стовбур. На третій-четвертий рік ківі починає вперше цвісти. Квіти салатово-жовтого кольору із приємним ароматом. Цікаво, що у наших умовах  ківі не хворіє, ймовірно, через те, що це нетипова рослина для нашого краю, відтак її не треба спеціально обробляти хімікатами, а плоди виростають екологічно чистими. Новозеландським ківі не страшні українські морози, вони досить добре витримують навіть позначку мінус 20.

– Ківі, що росте надворі, скручую на зиму  і зверху накриваю деревною стружкою, а потім ще агроволокном, – каже Ігор Аксенчук. – Якщо зима багатосніжна, то й найлютіші морози ківі не страшні!


Повернутися
14.05.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...